– Через негарний вчинок моєї дочки, ми посварилися з зятем! – розказував у магазині чоловік, на вигляд йому 55 – Хіба я заслужив таке ставлення до себе. На день народження дочка подарувала для чоловіка новий годинник, а для мене лише листівку. Я сказав – донечко, хіба це правильно? А зять відповідає – не переживайте, тепер я найголовніший у її житті, радійте що взагалі привітали
– Як вона могла! – голосно відповіла продавщиця, складаючи продукти до пакета.
– Я постійно для них допомагав, то грошима, то з дитиною побути, а вона так вчинила. Я сказав прямо, що вони могли б зробити мені гарний подарунок, хоча б за те все, що я їм зробив.
А зять грубо сказав, що навіть копійки від мене не брали, і все зробили самі.
Говорить: “Ми з дружиною самі заробили на все що зараз маємо, і будинок з машиною купили, дітей до гарної школи влаштували, і це все без вашої допомоги”
Я не зміг мовчати:
– Олексію, що ти говориш, я постійно був з внуками коли ви зайняті чи до відрядження їздили. В зоопарки, кінотеатри водив їх, на різні гуртки. Зі школи, якщо ви не встигали забирав.
Діти та до мене зараз люблять заходити. Часто ходимо з ними у кафе. Він аж зблід, не думав що я таке скажу, а от мене відповідь зятя здивувала, каже що це всі діди повинні це робити, і що тут такого.
Доньку я виховував сам, вивчив її, в усього навчив. Після її весілля, продав батькову квартиру в центрі, і всі гроші для них дав, щоб змогли собі житло придбати. Звичайно більшу частину грошей на квартиру вони самі заробили, але з внуками я постійно був, ніколи не відмовляв, навіть коли свої плани були. Готовий був навіть з іншого кінця міста приїхати, якщо треба.
А тепер зять каже, що ніхто моєї допомоги й не просив. Ну звичайно, коли вже все є, діти виросли, я також не потрібний став. Тепер він – найголовніший чоловік моєї доньки. Я розумію, що у доньки давно своя сім’я, і втручатися я не повинен, але думаю, що все ж таки, хоча путівку у санаторії подарувати можна було.
Найбільше що мене вразило – що зять каже що всього досяг сам. А моя допомогла взагалі не потрібна.
– Радійте що взагалі привітали – сказав мені він.
-Отаке на старості літ сталося. Не думав, що така дочка у мене буде. І що ще більше дивує, що весь час дочка мовчала, а зять так говорив до мене.
