Одружені ми 5 років, і я практично усім сам забезпечую свою дружину, і у мене складається враження, що вона взагалі не заробляє. Зараз мені дуже складно, адже я не знаю, що робити далі. Жінка молодша на 4 роки. До того як ми познайомилися, у неї був чоловік та синочок. Колишній чоловік дуже тяжко працював, аби забезпечити сім’ю. Але життя склалося так, що вони розлучилися. І Вероніка, яка не мала власного житла, вимушена була повернутися до батька.
Після нашого знайомства, я думав що вона взагалі живе у своєї подруги. Але після одруження вона переїхала до мене. Квартиру, у якій ми зараз живемо, нам подарував батько дружини, і ніхто з сестер окрім неї не був там зареєстрований. Старшу сестру, я прописав у власній квартирі. Вероніку також тут приписав.
Проблема у тому, що є такі жінки, які крайніми у всіх проблемах чоловіків залишають. Вероніка працює адміністратором у кафе, це не легка професія, вона часто зривається на мені, робить конфлікт з нічого, якщо у неї немає настрою. Колись я міг це зрозуміти, а тепер це все вийшло за рамки допустимого.
Буває таке, що після тяжкого робочого я приходжу додому і просто лягаю трішки відпочити, жінка підходить, і просто починає кричати: “Чого ти нічого не робиш?”. Інколи просто щось не доречне сказати може, навіть коли я не зробив нічого поганого. А сама ніколи не допомагала у розв’язанні моїх проблем, не морально, не фізично. І коли проблем ставало більше і більше, вона пакувала речі і йшла до батька. Але через деякий час, я телефонував і просив приїхати додому.
Про її зарплату я навіть говорити не хочу. За весь час нашого сумісного життя, ніколи не бачив грошей моєї жінки. Будинок, у якому ми зараз, мій. Оплачую все також я. Вероніка постійно каже, що гроші заробляє на власну машину, але такими темпами не знаю чи це взагалі буде. Одного разу, я попросив, щоб дружина оплатила покупки у магазині, але та сказала що не має ні копійки, і щоб платив сам.
У кінці місяця мені увірвався терпець, і я спитав дружини чи дали їй зарплатню. Адже вона постійно витрачає мої гроші. І Вероніка нічого не сказавши, пішла збирати речі. Вона постійно так робить – збирає валізу і їде до свого тата. Жінка хоче, щоб я знову побіг за нею, і навколішках благав, щоб вона прийшла додому
Після того як вона пішла, мені стало ніяково. І знову намагався попросити, щоб вона повернулася. Але на цей час думаю що краще зачекати, і прийняти правильне рішення.
У деяких речах я також був не правий. Але я думаю, що все ж таки не справедливо, що я постійно все оплачую. Вона завжди шукала крайнього у своїх бідах, навіть у випадку з першим чоловіком. А для Вероніки було начхати на думку інших
Порадьте, що тепер робити, і чи є сенс подавати на розлучення.
