Моя сестра Ольга прекрасна мати та чудова людина. З нею приємно проводити час. Вона розумна та дуже мила.
Десять років тому вона одружилася з Андрієм. Він хороший чоловік, але на жаль вони не зійшлися характерами. Й вирішили розійтися. Але у них є спільний син Марк.
Зараз синові уже дев’ять років він чемний та енергійний хлопчик. Займається футболом та плаванням, а також має хороші успіхи у школі. Батьки Марка розлучилися коли йому був один рочок.
А згодом його батько одружився з іншою жінкою. Й появилася у Марка сестричка, по батьковій лінії. Дівчинка молодша від братика на два роки.
Братик та сестричка спілкуються та часто бачаться. Ні мама Марка, ні мама дівчинки не є проти їхнього спілкування. Адже, діти не винні, що батькам не судилося бути разом.
Андрій проводить більше часу з донькою, а ніж з сином. Звичайно, він піклується про сина, але не настільки, як про доньку.
Ось нещодавно, у його доньки було день народження (зимою, десь у грудні). Тож Андрій подарував їй дитячий будиночок для ляльок й велику ляльку, яка дуже сподобалася доньці.
А хлопчику він подарував фломастери та маленьку розмальовку. Чому так не справедливо?
Адже, не в ціні подарунка справа, а саме в тому, що батько очевидно виділяє і любить більше доньку, ніж сина.
Та це помітно не лише по подарунках, а й по інших його вчинках. У нього різне ставлення до дітей. Таке враження, що доньку він любить більше.
Марк це помічає та засмучується. Але завдяки підтримці його матері, усе проходить. Він розуміє, що Ольга його по-справжньому любить й готова на все заради нього та його щастя. Й він це цінує.
Я не розумію, чому інколи батьки роблять різницю між дітьми. Як можна любити одну дитину більше, а ніж іншу?
