Дідусь мого чоловіка з самого початку недолюблював мене всім серцем. Кожен раз, коли Вітя гостював у своєї рідні й повертався додому, то розповідав про чергове невдоволення Тимофія Олеговича мною.
Іноді й сам дідусь приходив до нас у гості, заради того, щоб побачитися зі своїм правнуком, ну і чимось насолити мені, звичайно. Найчастіше він говорить мені, що у нас вдома пильно, хоча я роблю прибирання раз на тиждень й цього досить, або ж говорить за Вітю, що я його голодом морю.
Ще з огляду на те, що у Тимофія Олеговича активно розвинений склероз, він навчився використовувати його проти мене. Мені тепер дуже складно зрозуміти, чи то він дійсно забув де поклав ту, чи іншу річ, чи то він просто випробує моє терпіння.
Якщо моя пам’ять мене не зраджує, то ніби як дідусь мого чоловіка не дуже любить рослини, у нього навіть вдома їх немає. А те, що у мене алергія на деякі з них, він, на жаль, добре пам’ятав. Коли у мене було день народження, Тимофій Олегович приніс до нас в будинок кропиву. «Будете чай заварювати, він дуже корисний», – як він сказав.
У мене в мить проявилися всі можливі симптоми, поки ця рослина знаходилася в нашому домі. Вітя на наступний день купив потрібні препарати, щоб мені полегшало. А ось коли він запитує у свого дідуся, навіщо він це все робить, той миттю удає, ніби нічого не розуміє.
