Шість років тому ми з чоловіком одружилися та почали жити разом. Познайомилися в одній компанії друзів та почали наше приємне спілкування.
Я щиро вдячна долі, що звела мене з таким прекрасним чоловіком, як Сергій.
Живемо ми в орендованій квартирі не далеко від центру міста. Це комфортний район: садочок близько, чоловікові на роботу не далеко, супермаркет поблизу. Є усі зручності.
У нас двоє діточок: старший синочок Денис та молодша донечка Кароліна. Вони дружні та завжди проводять час разом. Старшому хлопчику чотири рочки, а молодшій два рочки.
Кожних вихідних до нас приходила свекруха, щоб провідати, побачити нас. Я не проти, але ж не кожних вихідних. Адже, це доставляє дискомфорт: чоловік відпочити хоче після роботи та провести час з нами.
Ольга Миколаївна дуже хороша жінка: турботлива мати, добра бабуся та щира свекруха. З нею приємно спілкуватися, на свій вік вона доволі молодіжна.
Вона б могла приходити, але не так часто. От одного разу у вихідні ми з чоловіком вирішили поїхати із друзями на шашлики за місто, а дітей залишили зі свекрухою.
Ольга Миколаївна погодилася, але згодом пошкодувала. Коли ми приїхали, то побачили у квартирі безлад з іграшок, посуд, одяг усе порозкидане. Усі іграшки по всій квартирі.
Ольга Миколаївна ніяк не могла справитися з внуками. І тільки ми прийшли, вона зразу же пішла до себе. Та тепер приходить рідше.
Свекруха дуже любить своїх внуків, але сама надовго з ними залишитися не хоче. Діти постійно запитують коли вони знову будуть тільки з бабусею. Їм сподобалося, адже тоді їм можна було все.
