Настю я зустрів ще під час навчання в університеті. Це була любов з першого погляду. Ми зустрічалися 2 роки, потім одружилися. У нас народився син. І все було б чудово, якби батьки Насті не хотіли постійно влізати у наші стосунки. Особливо її батько, який завжди хотів мене чимось принизити. Саме через це у нас постійні сварки.
У нас є окрема сім’я з окремими правилами та традиціями. І лізти сюди аж ніяк не потрібно.
Але скільки б ми про це не говорили, ніхто мене слухати не хоче.
Настя вважає що нічого погано її тато не робить.
А він приходить до нас, як до себе додому. Керує тим, де що треба поставити, де що поламане і треба зремонтувати.
А ще постійні докори, чому я так мало заробляю, чому не поміняю роботу, чому в хаті все не поремонтую.
Я нормально працюю та заробляю. Настя ніколи не жалілася, нам на все хватає. Але він напоказ їде купляє жінці одяг, сину іграшки, вказуючи на те, що я цього зробити не можу.
Одного такого дня, тесть прийшов до нас нібито до внука.
– Сергій, ти бачиш що двері скриплять? Так важко поремонтувати? Якщо не можеш, я це зроблю.
– Все я можу, просто зараз не хватає часу. Це не є щось надто важливе. – відповів я.
– Ти так будеш відкладати, то скоро все в хаті потрібно буде ремонтувати. – викрикнув тесть.
– Тату, чого ти до нього вчепився, все він зремонтує, – сказала Настя.
– Я бачу, що скоро ви з Сашком не будете мати ні де жити, ні за що жити, – знову взявся за своє тесть.
Він показово пішов в машину, взяв інструменти, і давай ремонтувати двері.
– Настя, ти можеш з ним поговорити? – сказав я дружині. Я вже не можу себе стримувати. Скільки він ще буде лізти в наше життя? Скільки ми будемо ще через це сваритися?
– А тобі так важко було ті двері зробити, щоб тато не чіплявся? – сказала Настя. Він же хоче як краще.
– Якби він хотів так, то б не робив все для того, щоб в нас з тобою були непорозуміння. Мені це вже набридло. Ти доросла, у тебе своя сім’я. А він досі думає що ти маленька дівчинка, а тут тобі ще попався такий ледачий чоловік, – не витримав я.
Тесть все зробив і так само показово пішов додому. Вдома він сказав що у нас його навіть не нагодували, а ще й вигнали з дому.
Свекруха дзвонила Насті, і плакала, як це так. Тато ж хоче допомогти.
На другий день подзвонила мама Насті, і так легенько запропонувала, може Настя з Сашком переїдуть до них жити. Бо у них більший дім, кращі ремонти.
– Мамо, як ти собі це уявляєш? – сказала Настя. У мене є сім’я, чоловік.
– Ну що це за чоловік, що нічого зробити не може, – сказала мама.
– Ти менше тата слухай, він все перебільшує, – відповіла Настя. Я нікуди не поїду, в мене нормальний чоловік. І якби ви менше лізли у наші стосунки, то все б у нас було добре.
На цьому розмова закінчилася. Батьки звичайно образилися на нас. Але, я вдячний Насті, що знову з ними поговорила. Надіюся, після цього вони перестануть лізти у нашу сім’ю.
