Тепер я візуалізую щастя.

Ми познайомилися з Ксюшею осінню. Це моя улюблена пора року. Напевно тому що, в цю пору року є якесь особливе відчуття затишку та потреба в коханій людині. Щоб лежати разом під теплим пледом, коли за вікном дощ. Дивитися фільми, пити гарячий чай та насолоджуватися обіймами.
Так, я романтик.

Так от, одного разу, йшов я біля набережної, і побачив дуже красиву дівчину, яка старалася зробити фото на фоні пожовклих дерев. Чимось вона мене зразу зацікавила.
– Привіт, а давай я тебе сфотографую, – запропонував я.
– Привіт, – засоромилась дівчина. А давай.
Я взяв телефон, зробив їй декілька фото, потім запропонував пофотографуватися в парку, на що вона погодилася.


– А ти фотограф? – запитала вона.
– Трішки, фотографував декілька років назад, зараз не хватає часу. – відповів я.
Ми пішли в парк, нарадувалися, наробили крутих фото. Давно я так весело не відпочивав. Якось так було спокійно та затишно на душі біля неї.
Ми вирішили нарешті познайомитися. Тоді я дізнався, що звати її Оксана, але любить вона, щоб кликали Ксюша.

В той день і все почалося. У мене в серці закралася думка, що ми точно будемо разом.
Після того дня ми спілкувалися, ще декілька разів ходили на прогулянки, і почали зустрічатися. Згодом, я їй запропонував переїхати до мене. Оскільки вона жила з батьками.

Спочатку, все було як в найкращих романтичних фільмах. В мене очі сяяли від щастя.
Але з часом щось пішло не так. Ксюша все частіше ставила мені претензії. А чому я її не знайомлю з батьками, а чому не везу відпочивати на курорти, а чому не купляю їй прикраси. І так багато було чому. При тому, що жила вона на повному моєму забезпеченні.

На роботу вона не ходила, та і не шукала її. Вона звикла, що за все платили батьки, і продовжує так жити, але тепер зі мною. Декілька разів я їй пропонував чимось зайнятися, що було б їй цікаво. Але вона казала що нічого не хоче. Для чого, добре ходити постійно з подружками за мої гроші по ресторанах та дискотеках. Їй було вигідне таке життя.
Мене це чим раз, тим більше не влаштовувало. Вона не думала за майбутнє, не планувала сім’ї. Таке враження була, що вона ще не нагулялася.

Одного вечора, мені подзвонила мама і повідомила що п0мер мій дідусь. Людина, яка фактично замінила мені батька. Думаю не потрібно розказувати, що я відчував. Але (цю) біль не передати.

Коли я повідомив Ксюші, я не отримав не те що підтримки. Доїдавши свій салат, вона повідомила мені, що збирається піти з дівчатами на танці. Обґрунтувавши це тим, що вона не буде скасовувати свої плани через якогось старого діда.


В той момент мені як відрізало всі почуття до неї.
І я зрозумів що так далі не буде.

Я вибираю бути щасливим.

Оцініть статтю
Тепер я візуалізую щастя.