Я одружений на чудовій жінці, котру знаю ще з університетських років. У час нашого знайомства вважав, що кращої дівчини вже ніколи не зустріну. Як виявилось, я помилявся.
Обоє хотіли дітей. Тому через кілька років після одруження дружина завагітніла. Народила сина, назвали Максим.
Дитину леліяли як могли. Навіть батьки, мої та дружини, допомагали. Забирали іноді сина на вихідні, щоб ми змогли відпочити.
Їздили усією сім’єю на відпочинок. Заробляли з дружиною немало, тому могли дозволити для себе та сина усе найкраще.
Так тривало кілька років, допоки син не пішов до школи. Дружина почала все частіше затримуватися на роботі, менше часу проводила із сім’єю.
Наче все було прекрасно, але щось не так. Незабаром «добрі» люди відкрили мені очі на ситуацію. Як виявилось, дружина має іншого чоловіка, з яким наче «затримується» на роботі. Найцікавіше, що такі її зустрічі тривають вже рік. Я настільки любив і довіряв їй, що не бачив очевидного.
Після цього була розмова із дружиною. Вона навіть намагалася виправдатись у моїх очах. Наче це була тимчасова інтрижка, яка вже минула. А вона кохає мене і не хоче руйнувати шлюб. Тим паче, у нас росте спільний син, тому не варто забирати у нього батьків.
Та я розумів, що не зможу жити, як раніше. Не в моїх силах пробачити численні зради дружини. Щодня бачити її і робити вигляд, що все у нас добре – це неправильно. Син вже не маленький, швидко зрозуміє, що відбувається щось не те. Тому не хочу руйнувати його віру в ідеальну сім’ю. Краще хай знає, як усе насправді.
Зібрав всі необхідні документи та подав на розлучення. Процес тривав недовго, тому зовсім скоро ми з дружиною стали формально чужими людьми. Син згідно із законодавством залишився з матір’ю. Та вона дозволила бачитись, коли захочу.
Тут у ситуацію втрутилась колишня теща. Підмовляла свою доньку заборонити мої зустрічі з сином. Оскільки я розлучився з дружиною, то й батько з мене ніякий. Краще знайти заміну, поки ще дитина маленька і не прив’язалась. І аліменти від мене не значні, хоча платив я досить багато, задовольняв усі потреби у грошах, що виникали. Не знаю, за що теща так кардинально змінила свою думку про мене.
Кілька місяців таких розмов із тещею – і дружина заборонила мені бачитися з дитиною. Мене це шокувало, адже не розумів, що сталося. Почав готувати новий позов до суду, щоб домогтися зустрічей з Максимом.
У цей час щодня приходив до школи, щоб побачити сина після уроків. Проводив його додому, а за цей час дізнавався, як у нього справи. Син все частіше просив мене забрати його до себе жити, причому не казав причини, чому не хоче залишитися з матір’ю.
Одного дня я провів сина аж до квартири. Почув крик, тому вирішив зайти всередину. Побачив, що новий кавалер колишньої дружини п’є. З приводом і без, причому опісля влаштовує скандали.
Спитав сина, що відбувається вдома і чи добре до нього ставляться. Після цього Максим почав плакати.
— Тату, забери мене до себе. Я не хочу тут жити.
Я, недовго думаючи, сказав, що хочу забрати сина до себе. На диво, дружина не заперечувала. Їй син був не потрібен. Важливо було влаштувати особисте життя.
Так і живемо удвох з Максимом. Він мене слухає, а я його, якщо це доцільно. Вчиться син добре, відвідує кілька спортивних секцій. Після переїзду до мене кілька разів бачився із матір’ю, після чого сказав, що більше не хоче зустрічатися. Я його не змушую. Виховую чудового сина, і цього досить.
