Так вийшло, що в моїй родині молодшу дитину, тобто мене, любили менше, ніж мою сестру. Але не дивлячись на це я зміг досягти того, чого хотів

Я Мирослав, нещодавно мені виповнилося тридцять років. У моїй родині є ще старша дитина, а саме моя сестра Світлана. Вона вчиться в школі фотомистецтва. Батьки так сильно захоплені її “стараннями”, мало не щовечора, після роботи, заходять до неї в кімнату та вихваляють. А я ніби якась домогосподарка в цьому будинку, роблю буквально все.

Кожен раз, коли ми кудись їдемо, Світлана постійно бере з собою фотоапарат й каже, що їй потрібно пошукати натхнення, це необхідно для її майбутнього завдання. Батьки звісно вірять кожному її слову, а як приїжджаємо в те саме поле, де навіть я надихнувся непоганими фотографіями, моя сестра весь залишок часу просиділа в машині, бачте не вийшло його знайти.

Зазвичай, в сім’ях іноді буває так, що молодшу дитину люблять більше, ніж старшу, але у нас навпаки і я це чітко відчуваю. Мама й тато тільки сестрі допомагали з її навчанням, купували дорогі штативи, кілька фотоапаратів, щоб випробувати різні, ну і через те, що деякі Світлана “випадково” розбивала вщент. А як я про щось просив, так відразу мені у відповідь летіла відмовка по типу “у нас грошей і так мало”.

Не дивлячись на таке ставлення з боку батьків, я зумів поставити себе на ноги самостійно. Після школи вдалося знайти непоганий підробіток, хоча мені й було всього шістнадцять років, але на будівництві розвантажувати вагони мене взяли, тому що я підходив за фізичними даними. Пізніше накопичив грошей та у мене вийшло поступити туди, куди хотів, оплачував навчання теж сам.

У мене тепер з’явилася непогана звичка зі школи, сподіватися тільки на себе. У цьому світі тільки ти сам можеш собі допомогти й ніхто інший. За допомогою цієї звички та великого завзяття я досяг величезного успіху. А моя сестра так і сидить у батьків на шиї, замилює очі, так і нічого не добилася своїми фотографіями.

До речі, неділю назад у нас стався нещасний випадок, не стало нашого дідуся, батька моєї матері. Пізніше нам стало відомо про те, що він свій будинок переписав на мене. А його будинок, між іншим, не такий вже й поганий, він зовсім як новий. Мені було так приємно, а сестра з батьками були відверто засмучені цим, мовляв, як це так, молодшому цілий будинок, а старшій нічого.

Ще я дізнався, що раніше мій батько мріяв стати знаменитим фотографом. Він хотів приїжджати на весілля, випускні вечора, брати за це не малі гроші. Але, мабуть, його доля вирішила по іншому та тепер він працює на заводі. Схоже, що саме через це він прагнув до того, щоб Світлана знайшла успіх у своїх починаннях.

Що найбільше мене розчаровує, це те, що не тільки в мене так. В багатьох родинах батьки починають виділяти одну дитину, якщо їх кілька та вкладати в нього буквально весь свій час та увагу. Ну якщо ви плануєте ще одну дитину, то будьте так ласкаві, ставтеся до своїх дітей однаково. Не потрібно робити когось із них особливим за іншого, це неправильно.

Оцініть статтю
Так вийшло, що в моїй родині молодшу дитину, тобто мене, любили менше, ніж мою сестру. Але не дивлячись на це я зміг досягти того, чого хотів