Є у мене одна знайома подруга. Звати її Лариса, їй уже десь років сорок шість. Є у неї чоловік Богдан та є у них двоє дітей.
Так от, старшій доньці на той час було двадцять чотири роки. Дівчина красива, розумна та дуже мила. Завжди допомагає батькам та любить займатися малюванням. Справді, дуже гарно малює.
Також у них є молодший син, якому було тоді двадцять один рік. Він високий красень. Стильно одягається та зараз шукає роботу. Адже, нещодавно закінчив навчання. Дуже енергійний та веселий хлопець.
Так от…
Вирішила подруга з чоловіком купити синові власний автомобіль. Адже, він хлопець та цікавиться такими речами. Ось купили його автомобіль мрії.
Хлопець був дуже радий такому подарунку та відразу поїхав кататися й показувати друзям. Справді, він завжди мріяв мати власний автомобіль.
А от донька не дуже була щаслива. Адже їй нічого не подарували, а вона теж хотіла, наприклад: той же самий автомобіль чи хоча б якийсь телефон чи косметичку.
Вона ніяк не могла зрозуміти звідки така несправедливість. Батьки здавалися зрадниками, а брат людиною, якій все дістається без будь-якого старання.
Я вважаю, що це було не справедливо зі сторони батьків. Вони обидвоє їхні діти, вона теж їхня донька, але вони купують автомобіль тільки синові. Або нікому не дарувати, або обом.
Батьки вважали, що він хлопець та йому більш потрібний автомобіль ніж доньці.
У доньки залишилася образа на батьків. Але вона змирилася й добилася всього сама. Вона відкрила своє підприємство й зараз може купити автомобіль собі сама. Й не тільки його.
