Ми з чоловіком переїхали жити в місто, йому запропонували тут хорошу роботу, та й мені було легше знайти щось собі по професії. Наш син, Артемчик, не був в захваті від переїзду, адже в селі залишився його друг – Максим. Вони разом ще з пелюшок. Навіть в пологовому будинку ми з Аліною – матір’ю Максимка, були сусідками по палаті. Друзі проводили разом весь свій вільний час.
Оскільки в місті ми не довго, то хлопчик ще не знайшов товаришів, засів за комп’ютер і з ранку до ночі грає ігри. Я звісно роблю йому зауваження, намагаюсь знайти альтернативні заняття: прошу його піти разом погуляти, або сходити в басейн, зіграти в настільні ігри, почитати книги, щоб провести час з користю, але Артем мене не слухає. Богдан також робить зауваження сину, пояснює шкоду такого способу життя, але ж він майже весь час на роботі. Ми з чоловіком прийняли рішення, звозити сина в село до тітки – сестри Богдана. Нехай дитина розвіється, тим більше, що роботи я поки не знайшла.
Скільки радості було в очах Артема, коли ми вийшли з автобуса. Першим ділом він побіг до свого друга, вони обнялись так, наче не бачились років десять. Весь день хлопці проводили разом на дворі, то катались на велосипедах, то грали в футбол, допомагали пасти корів, ходили на ставок ловити рибу. Мені здалося, син забув, що таке комп’ютер, планшет і телефон. До хати вони заходили лише щоб поїсти, та й це після довгих умовлянь. Для мене, як для матері це було великою потіхою.
Я тим часом допомагала Мар’яні по дому. В селі завжди знайдеться що робити: то грядки пололи, то прали, то сіно перекидали. Щовечора я смакувала чашечкою свіженького молока – то для мене найбільша в світі насолода.
Ми були в селі цілий тиждень, проте змушені повертатись додому, бо скоро починається навчання, а перший клас – це не жарти. Треба дещо підготувати до школи і налаштувати сина морально. Та й татко за нами вже засумував. Надіюсь в школі дитина знайде собі друзів, і більше не буде замикатись в собі.
Наступний приїзд плануємо восени, на канікулах. Богдан саме матиме відрядження, а ми – в село, тут бурлить справжнє життя.
