Петро Олексійович після важкого дня вирішив повечеряти. Він вже декілька років живе сам, оскільки дружина покинула цей світ. Тому, навчився сам собі готувати. Сьогодні на вечерю був омлет та кусочок сиру. Він увімкнув телевізор і почав їсти. Нікуди не поспішаючи, він насолоджувався смачною вечерею та дивився продовження улюбленого серіалу, який якраз йшов по телебаченню.
Петро Олексійович колись не дуже захоплювався серіалами, але після того, як залишився сам, це стало якоюсь розрадою для нього.
Ось якраз почалася реклама, тому він вирішив приготувати собі чай, чорний із цукром, свій улюблений. Серіали йому подобалися більше ніж книги. Вони хоч якось розбавляли тишу, яка постійно панувала в домі. А книгу почнеш читати, десь відвернешся, і вже забув про що читав.
А цей серіал, досить легкий для перегляду, те що треба, щоб розслабитися перед сном.
Раптом пролунав дзвінок у двері. Це була вже досить пізня година, тому Петро Олексійович дуже здивувався.
Але, він почув голос свого внука, і зрозумів що син зі сім’єю прийшов. Але чому так пізно і без телефонного дзвінка, було не зрозуміло.
Льоша поводив себе тут як вдома, все знайоме, все-таки прожив тут все своє дитинство. Невістка зразу пішла накривати на стіл, і витягати продукти з холодильника.
Петру Олексійовичу стало ніяково. Тому що, у них йому не можна навіть кружку взяти. А тут ніби прийшли в гості, а поводять себе як у себе вдома.
Але ж це його діти, тому він просто промовчав.
Петро Олексійович насправді дуже любить гостей, тому що часто був на самоті. І він би не відмовився, якби невістка запропонувала накрити на стіл чи поставити чайник. Але напевно він так і не наважиться дітям про це сказати.
Син знає, що батько живе лише на пенсію, яка у нього і так маленька, але ніколи не запропонував купити продукти чи допомогти грошима. Але ж вони молоді, їм більше потрібно. А йому і цього достатньо.
Колись життя було легшим. Не було великого вибору різних товарів, які зараз так модні. Діти гралися на вулиці в цікаві ігри, а не сиділи за телефонами. Тому і витрат було менше.
Ось Сергійко, внук Петра Олексійовича, лише у 4 класі, а вже і крутий телефон має і новий планшет. Напевно такий час прийшов.
Син побачив, що батько відвертається на телевізор.
Що це ти таке дивишся? – поцікавився він. Петро Олексійович зніяковів, але відповів що це хороший серіал.
– Я напевно ніколи не зрозумію цих серіалів, – сказав Льоша. – Що там цікавого, реальне життя набагато цікавіше. Хоча в ньому теж багато проблем.
Петро Олексійович здогадався, що не просто так вони до нього прийшли. Напевно, проблеми на роботі, чи з грошима. А чим він їм може допомогти, коли сам живе від пенсії до пенсії.
– А що сталося? Чому такий незапланований візит?
– Та, тату, краще не питай. Скорочують нас на роботі, ще й Оля вагітна, тому не вистачає нам на життя.
А всі гроші що після весілля їм дав батько, вони витратили на машину. Хоча планували купити однокімнатну квартиру. Але Льоша вирішив, що всі його друзі мають машини, і буде дуже не солідно, якщо він буде ходити пішки. А він же надіявся на підвищення до посади головного менеджера. Та не тут то було. Напевно, через своє небажання працювати його скорочують.
Льоша почав розказувати про всі проблеми, навіть трохи перебільшуючи, щоб точно викликати жалість.
Петро Олексійович любив свого сина та його сім’ю. Хоч і невістці він не припав до душі. Завжди натякала, що він часто лізе зі своїми порадами куди не просять. Тому, він і залишився жити сам, щоб нікому не заважати.
І тут, Оля вирішила не тягнути кота за хвоста. І сказала прямо, що грошей у них не вистачає на квартиру, тому вони вирішили поки не знімати, а пожити тут.
Петро Олексійович, не зміг відмовити, хоча йому це і не дуже подобалося. Він звик сам собі керувати у своєму домі. Але нічого подіяти не зміг.
Він звільнив одну кімнату для дітей, а всі речі, які так беріг після сmeртi дружини, довелося поскладати в комору.
Діти почали наводити свої порядки в домі. Всюди розклали свої речі, а батькові сказали що пора викинути речі мами, для чого вони будуть займати місце. Для чоловіка, речі дружини були дуже дорогі, адже він її сильно любив, і її втрата була надто болючою.
Петро Олексійович все поскладав в коробки, і вирішив що після того, як діти з’їдуть, все поставити знову у кімнаті.
Але з часом, діти почали все більше командувати й злитися. Все їм було не так. То їсти не подали, то в кімнаті їхній не прибрали. Але чоловік не звик готувати багато. Лише для себе, і то все дуже скромно, оскільки грошей на щось краще не було.
А Льоша казав, що дружина в положенні, їй потрібно більше відпочивати, а тато і так сидить без діла, то може і готувати вечерю. Хоча де брати продукти, Петро Олексійович не розумів. Не вистачить його маленької пенсії на всю сім’ю
Син змилувався, і сказав що буде дещо купляти додому, але не все, бо в них витрат більше. Але на цьому все не закінчилося. Петра Олексійовича заставляли водити внука до школи, забирати, і водити на гурток. Бо в Олі манікюр, і ще інші справи, вона не встигне.
Чоловіку нічого не залишалося, як погодитися. Він дуже надіявся що це ненадовго.
Все хазяйство теж було на чоловіку, і щось відремонтувати, і прибрати. Син завжди казав що зайнятий, або втомлений після роботи. А Петру Олексійовичу вже було важко, оскільки старість не чекає.
Якось, Петро Олексійович помітив, що внук постійно грає ігри в планшеті, не гуляє на вулиці, не читає, не робить уроки. Його це дуже здивувало, адже з дитиною ніхто не займається. Батькам до сина не було діла.
Декілька разів Петро Олексійович пробував відірвати внука від планшета. Але той лише злився.
– Сергійку, йдемо на вулицю, дивись яка погода гарна. Чому ти постійно сидиш в планшеті? Як же уроки, книги?
– Тому що я так хочу. Скільки вже терпіти твої повчання? Ну нічого, мама казала, що скоро ми тут будемо жити без тебе.
Сказати що Петро Олексійович був обурений, це нічого не сказати.
Як діти могли про таке думати? Невже це все на що він заслужив, жити на вулиці?
Чоловік нічого не казав про цю розмову сину, але вирішив що пора йому знайти собі роботу для душі. Щоб менше бувати вдома.
Раптом, його сусідка запропонувала йому підробіток на складі магазину, в якому вона працювала. Він часто з нею спілкувався, і вирішив що так і заробить трохи й вдома буде рідше бувати.
Син помітив, що батька все частіше не було вдома, та й продуктів додому почав менше купляти. А невістці Олі все як завжди було мало. Вона звикла жити на широку ногу, а тут грошей немає.
Одного вечора, Оля почала розмову з чоловіком:
– Чому твій батько перестав купляти продукти? Мені набридло їсти одну гречку. Ще й вдома його постійно немає. Хто буде допомагати мені з Сергійком?
– Олю, зачекай, – сказав Льоша. – В батька можуть бути й свої справи. Ми звалилися йому на голову, ще й грошей вимагаємо.
– Треба було самому почати нормально заробляти, то ми б не були тут, і не слухали постійні повчання, – різко відповіла Оля.
Тут Льоша зрозумів, що діла не буде, треба поговорити з батьком. А то заставить жінка ще на другу роботу йти.
Коли Петро Олексійович повернувся додому, всі були на нервах.
Син з порога зразу почав:
– А де це ти, тату, ходиш по ночах? Ні вечері немає, ні з Сергійком ніхто уроки не зробив.
– Я влаштувався на роботу, – відповів чоловік. – А в чому взагалі проблема? Твоя дружина вже забула про свої обов’язки? Могла б і їсти зварити й уроки з сином зробити.
Ну знаєте, тату, – відповіла невістка. Я в положенні, якщо ви забули, і займаюся ще роботою. А ви на пенсії, повинні допомагати дітям.
Мені здається, я і так достатньо вам допомагаю, – різко відказав Петро Олексійович. – А взагалі, я нікому нічого не винен.
Петро Олексійович розказав, що одним із його хобі є рибалка. І він завжди відкладав це заняття. Та й і вудочка вже стара нікуди не годиться. Тому, він вирішив заробити грошей на нову. А ще він мріє про невеличкий рибацький будиночок, щоб інколи відірватися від усього, та провести час на одинці з собою та природою.
Послухавши це все, діти були в ступорі. Невістка почала кричати, що краще б внукові щось за ті гроші купили, а не займалися незрозуміло чим. А син сказав, що він вже застарий, щоб здійснювати свої мрії.
Петро Олексійович просто промовчав, та пішов у свою кімнату.
З часом справи на роботі пішли вверх. Петро Олексійович нормально заробляв, і здійснив свою маленьку мрію — нова професійна вудочка.
Тепер вихідні він проводив на одинці з собою за улюбленим хобі.
З сусідкою у чоловіка почався роман. Хоч Петра Олексійовича і мучила думка про жінку, але він знав, що жінка була б рада за нього. Дітям він і так не потрібен, а самому залишатися дуже страшно. А так є збоку своя людина, так і старість зустрічати легше.
Петро Олексійович переїхав жити до своєї сусідки. А квартира залишилася дітям. Вони отримали те, що хотіли.
З сином стосунки так і не склалися, зв’язуються рідко. В них своє життя, і батьку там, на жаль, не знайшлося місця.
А в Петра Олексійовича почалося нове життя, відкрилося друге дихання.
Тому всі залишилися щасливі.
