Свекруха зовсім не хоче доглядати за внучкою

– Я так скучила за внучкою. Чи можете її привезти, хоч гляну, як вона підросла! – попросила свекруха.

Вона, маубть, думала, що я мала закричати від захвату, яка у нас вона чудова благодійниця і як ми їй всім завдячуємо. І як ми без вас жили?

Звісно, що реальність болючіша від цього всього.

За  сім років Олиного життя такий дзвінок пролунав четвертий раз. Коли свекруха задзвонила вперше, то дочка була вдягнена у найкраще плаття – ще би її ж бабуся запросила.

Свекрусі вистачило всього півгодини, коли Оля ще була кількамісячною і від переїдання виблювала на її дорогу блузку. Після того внучку не визнавали.

– Що це таке? Ти бабусю любиш чи ненавидиш? – гнівно глянула на внучку, а потім мені видала: – Ні-ні, з цим малям возитись не буду, ось коли підросте, то привозіть! А тепер мені треба йти. Я забула, що маю допомогти подрузі з переїздом.

Вдруге Оля вже поїхала до бабусі у три рочки. Можете собі уявити! Три роки внучка не цікавила бабусю, хоча ми живемо на паралельних вулицях.

– Заберу Олю на весь день! Прошу приготувати все необхідне! – попросила свекруха.

Тільки був один момент – це був звичний робочий день: ми з чоловіком на роботу, дитина – в ясля.

– Віто, привозь до мене Олю зранку, – не знітилася мама.

Замість ясель Оля поїхала до бабусі. Швидко розказавши свекрусі деталі, я побігла на роботу і пообіцяла повернутися о шостій.

Свекруха подзвонила вже о першій, мовляв, вона досхочу погралася з внучкою, а ще дитина наробила збитків – перевернула горщик, заплмила фамільну скатертину, перевернула вазу і розбила тарілочку. Таку збиточну онучку свекрусі точно не потрібно.

– Мамо, я на роботі! У мене завал, тому не можу приїхати.

Тоді свекруха сказала, що у неї якісь справи, а дочку залишить саму. Якщо з нею щось трапиться, то це не її проблеми.

Довелося просити начальника відлучитися.

Як і обіцяла директору, я прихала в офіс через годину: встигла поїхати до свекрухи, забрати Олю, відвести дочку у ясля і перепросити виховательку.

І от знову дзвінок від свекрухи:

– Я так за онучкою скучила. Привозьте, хоч гляну, як вона підросла! – попросила свекруха.

– Так-так, глянете, не переживайте, – погодилася я.

– Так, чекаю вас до сьомої години.

– Добре.

До сьомої години вечора було дві години. Я домовилася зі своїм другом з поліграфії, який працював з канцтоварами. Надіслала йому фото своєї Олі спеціально для свекрухи. Вже через кілька хвилин фотографії були роздруковані, і лише очікували, щоб я за них оплатила. Я подякувала другові за миттєву послугу.

Свекруха хотіла подивитися на внучку? Нехай тепер погляне. Я не хотіла знову вислуховувати її докори і їздити туди-сюди, чекаючи з насторогою її дзвінка.

І ось я передала свекрусі кілька фото дочки – Оля на гойдалці, Оля у парку, Оля у колясці.

– Що це?

– Ви ж хотіли глянути, як внучка виросла. Тепер погляньте.

Свекруха надовго образилася. Вона вважала мене наглою, адже я не впустила шансу зайнятися своїм ділом. Не оцінила її благого жесту. Образила своїми фото.

– Тепер я більше дзвонити не буду! – з такими словами вона виставила мене за двері.

Настрашила. Невже я багато втрачу? Оля і так росте без бабусиного тепла.

Записано зі слів Олени К.

Оцініть статтю
Свекруха зовсім не хоче доглядати за внучкою