Вісім років тому, я познайомилася з надзвичайною людиною. Це був мій майбутній чоловік Дмитро. Він прекрасна людина, яка завжди буде поруч та не покине у важку хвилину.
Ми з ним почали зустрічатися та насолоджувалися моментами проведеними разом. А згодом, познайомилися із батьками. Його мати Світлана Олексіївна дуже приємна та ввічлива жінка. Турботлива мати та добра свекруха. Через деякий час ми одружилися й нашому щастю не було меж.
Згодом я дізналася, що вагітна. Я повідомила про це, коханому. Ми з Дмитром були безмежно щасливі. Адже, уже довго хотіли свою кровинку.
Й разом розказали усім іншим…
Коли ми з чоловіком повідомили про малюка, свекруха була дуже рада. Світлана Олексіївна уже давно мріє про внучку. Вона уже вигадала ідеї імен для дівчинки. Вона дуже хотіла, щоб народилася дівчинка, а не хлопчик.
Нам із Дмитром було цікаво хто народиться, але найголовнішим для нас було нарешті відчути запах нашої кровинки, обійняти її та нікуди не відпускати. Незалежно від того: чи то хлопчик чи дівчинка.
Світлана Олексіївна хотіла тільки внучку, а натяки чоловіка про те, що у нас може народитися синочок, а не донька, навіть не хотіла сприймати серйозно.
Ми з чоловіком не надавали цьому особливого значення, ми думали про те, як облаштувати дитячу, про майбутні покупки.
На УЗД ми дізналися, що у нас буде хлопчик, свекруха не повірила. Казала, що на таких термінах лікарі помиляються, або ж ми жартуємо, оскільки знаємо, що вона хоче внучку.
Ось настав день пологів…
Й народився у нас красень. Наша рідна кровинка, яка раділа своїй появі на світ. Ми з чоловіком були на сьомому небі від щастя. Хлопчик був копією свого татуся.
А от свекруха не була такою щасливою. У день виписки не приїхала, на хрестини не прийшла. Була дуже засмучена. Ми думали, що коли на руки візьме маля то її серце розтане вона зможе полюбити свого внука.
Але цього не сталося.
Ми приїхали з чоловіком та сином в гості до Світлани Олексіївни, вона нас приємно прийняла. А маленького Артема навіть на руки взяти не захотіла. Відмовилася.
Ми не розуміли, чому така поведінка. Але вирішили не наполягати й пішли додому.
Через півтора року у нас народилася донечка. Красуня та мила дівчинка. Ми раділи появі ще одної кровинки. Маргарита та Артем добре ладнають та завжди проводять час разом. Їхні милі ігри завжди піднімають настрій та заставляють ще більше милуватися ними.
А Світлана Олексіївна дуже зраділа внучці. Та є для неї прекрасною та турботливою бабусею. Але на жаль, вона так і не прийняла свого внука. Не приділяє йому часу та не турбується про нашого Артема.
