Близько третьої години дня, у супермаркеті було людно та великий шум. Були великі черги на касах та усі кудись поспішали. Напевно то, що наступав день Святого Миколая та усі обирали подарунки та старалися встигнути усе вчасно.
Перед святами завжди такі великі черги та завжди пусті прилавки. Люди готуються до свят та намагаються зробити цей день якомога кращим. А день Миколая є одним із найкращих та ностальгічних моментів у житті дитини.
Я стояла у черзі позаду жінки із дитиною. Це був п’ятирічний хлопчик з милою усмішкою та енергійним характером. Справжній бешкетник. Помітно було, що у нього багато енергії та те, що йому набридло чекати у черзі. Усі ми були такими вередливими.
Руки малюка були наповнені печивом, цукерками та іншими солодощами. А також він кричав та крутився на всі боки та хотів уже швидше додому.
Згодом, його мати зробила зауваження синові та він на трішки заспокоївся.
Але це було не надовго…
Через деякий час хлопчик почав знову вередувати, а згодом йому спало на думку викинути увесь товар із кошика. Та почав галасувати на весь супермаркет.
Тоді інші люди в черзі почали обурюватися та казати жінці, щоб вона заспокоїла малого. Мати хлопчика намагалася, але всі зусилля були марними. Це напевно її перша дитина та у неї ще немає цього досвіду у спілкуванні з малюками.
А згодом один чоловік почав агресивно кричати на матір з сином. Після цього маленький бешкетник заспокоївся та почав тихенько плакати. Шкода було хлопчика, можливо він не хотів нічого поганого.
Думаю тут вина матері, оскільки не змогла доступно пояснити синові, як поводити себе у громадських місцях. А також чоловік, який агресивно сварився міг би поставитися з розумінням, адже колись сам був дитиною та в дитинстві ми усі нетерплячі.
