Судова тяганина, яка все тільки зіпсувала.

Раніше було опубліковано історію, щодо аліментних зобов’язань, але сьогодні розповім історію про визначення місця проживання дитини.

Ситуація з судовою тяганиною почалася 3 роки тому, у 2019.

Передісторія не є якоюсь винятковою. Одружилася пара звичайних молодих людей. Він – щойно закінчив коледж, де навчався на інженера-механіка. Почав працювати на приватному підприємстві, що спеціалізувалося на виготовленні опалювальних систем. Вона – яка марила про кар’єру архітектора, але після народження дітей, приділила всю свою увагу, любов та опіку сім’ї. Жило подружжя в подарованому батьками чоловіка двокімнатній квартирі. Невдовзі у них народилися чудові хлопчики-близнята.

Коли дітям було по 4 роки, їхня мама заhинула в автокатастрофі. Вона разом з сім’єю сусідки автомобілем поверталася з ринку. В 10 хвилинах від дому сталася аваRія. Водій, що їхав вантажівкою, заснув і виїхав на зустрічну врізавшись в передню пасажирську частину, де сиділа жінка. Через численні рани та внутрішній крововилив, та померла ще до приїзду швидкої допомоги. Решта пасажирів вижила, зазнавши незначних забоїв.

Олега (назвемо так, молодого чоловіка) повідомили, що трапилася біда і викликали на впізнання тіла. Він до останнього надіявся, що це якась жахлива помилка чи чийсь дурнуватий жарт. Але, ні. Він впізнав її, хоч і понівечену, бліду та холодну. Ту, котра стала його опорою та підтримкою. Ту, котра народила йому дітей.

З цього моменту й аж до похоRону все було як в тумані. Біганина з документами про смерть, розтин, підготовка до і сам похорон, поминки. В голові роїлася тільки одна думка: «А як бути далі? Як жити?».

Тільки двійко хлопчаків змогли вирвати батька з полону нагнітаючих думок. Саме вони дали поштовх, і смачного копняка чоловікові, щоб не наробити дурниць.

Так дітвора дізналася, що їхня мама стала красивим ангелом і тепер глядітиме за ними з неба. А батько працюватиме, що матиме сили, щоб виростити й виховати юнаків, якими б пишалася його дружина.

Вдень Олег продовжував працювати на підприємстві, а вночі був вантажником при горілчаному заводі. Так, робота була важка, але добре оплачуваною. А гроші йому зараз точно потрібні. Дітей він бачив тільки тоді, коли ті спали. Він знав, що з ними все гаразд, бо за ними приглядала його мама, або сусідська бабуся.

Раптом з’явилася теща, яка виявила палке бажання допомогти одинокому батькові та доглядати за онуками. Чоловік був не проти, адже не завжди в його мами був час залишитися з дітьми. А допомога, як усім відомо лишньою в такому випадку не буває.

Теща помітила, що дома Олег проводить мало часу, ще й від одягу несло алкоголем (сам він не вживав, ніколи). З її боку почалися докори, що чоловік за дітьми не дивиться, не працює та й взагалі є останнім пиятиком. Спочатку той не звертав уваги, але потім це почало набридати та нагнітати й так стомленого молодика. Одного разу не витерпівши чергової порції дорікань, той прогнав тещу. Він гадав, що на цьому історія закінчиться, але ні.

Невдовзі він дізнався, що матір дружини, подала позов до суду про призначення місця проживання дітей з нею впродовж трьох днів тижня – з п’ятниці до неділі. Теща ретельно підготувалася до справи – купа нікому не потрібних довідок, акт про опіку, адвокат. Прийшов час першого засідання… Олег признав позовні вимоги тещі, адже сини любили бабусю. Він заявив, що подає зустрічний позов про призначення місця проживання дітей з їхньою бабусею і встановлює порядок спілкування з видачею йому дітей на вихідні.

Теща такого взагалі не очікувала. Вона не збиралася в будні доглядати онуків. Та й залишити їх їй було ні на кого.

Після цього було ще 6 засідань повними дорікань, погроз. Через, які чоловіка ледь не залишили батьківських прав, а хлопчаків не відправили в дитячий будинок.

Все ж таки було вирішено, що діти житимуть з бабусею, а батько має право забирати їх на вихідні до себе.

Діти радісно прийняли цю новину, що більшість часу житимуть з бабусею, а вихідні проводитимуть з татом. Але хлопці бабусю також рідко, коли бачили, бо та залишала їх зі своїми подругами, а сама вирішувала свої справи.

І все почалося спочатку. Суд про нове місце призначення проживання дітей. Суд про збільшення аліментних зобов’язань. Суд про обмеження батьківських прав Олега. Суд про позбавлення тещі опікунських прав. Зміна порядку спілкування з дітьми.

У висновку, чого ж добилися обидві сторони? Стомлені та знервовані діти, які не бачили ні батька, ні бабусі. Спілкування з ними по розпорядку призначеному судом (в деяких випадках з допомогою дільничого). Зіпсовані стосунки обох сторін. Кругленькі суми витрачені на юристів та необхідні (насправді, ні) документи. Штрафи за не виконання судових рішень. Прискіпливий нагляд з боку служби опіки. Ніякої, навіть на краплину узгодженості в діях і розв’язання створеної проблеми.

Важко в цьому випадку когось звинувачувати чи виправдовувати. Бо, ситуація дійсно складна і заплутана. Але одне я скажу точно і Ви зі мною думаю погодитеся, що найбільше в цій ситуації жаль дітей, котрі страждають найбільше через судові перипетії між батьком та бабусею.

Вам робити висновки, хто став причиною цього безладу. Батько, який всіма силами прагнув забезпечити синів всім необхідним, чи бабуся, яка «краще» знала як виховувати дітей? Чи люди всього-на-всього не вміють і не хочуть говорити одне з одним, і находити золоту середину?

Оцініть статтю
Судова тяганина, яка все тільки зіпсувала.