Моєму свекрові зараз вісімдесят два роки. Так сталося у його житті, що він залишився зовсім сам. Кілька років тому він з дружиною і моїм чоловіком повертався на власній машині з іншого міста, було вже темно, погода погана, чоловік не впорався з кернуванням, сталася страшна аварія. Свекруха та мій чоловік загинули, а Володимир Степанович отримав важкі травми, після яких не зміг більше ходити.
До аварії характер у свекра був складним, а після пережитої трагедії зіпсувався зовсім. Я тривалий час доглядала Володимира Степановича, але мені було дуже складно. Переїздити до нас він не хотів, соціальних робітників запрошувати забороняв. Я розривалася між роботою, хворим свекром і домом, а сама я вже теж не молода, здоров’я іноді підводить. Найняти платну доглядальницю у мене не було коштів. Я зателефонувала всім небагатьом родичам свекра, але вони, знаючи його крутий норов, не хотіли за ним доглядати, ніякі вмовляння не діяли.
Моя донька, коли вийшла заміж, переїхала в інше місто. Одного вечора вона мені подзвонила та попросила приїхати допомогти з маленьким онуком, бо чоловік у відрядженні. Я не знала як бути, на кого залишити свекра. Але мені сама зателефонувала його племінниця та запропонувала, що буде доглядати за ним, якщо на неї перепишуть квартиру Володимира Степановича. Я порадилася з донькою і погодилася, відчувала таке полегшення, наче гора з пліч звалилася, скільки років не мати відпочинку.
Я з легким серцем поїхала до доньки та повернулася додому тільки через чотири місяці, та вирішила провідати свекра. Від побаченого в мене на голові заворушилося волосся. Свекор виглядав наче безхатько, брудний, неголений, дуже худий, з пролежнями на спині. Здавалося, що він не усвідомлював, що відбувається. Виявляється, що племінниця замість того, щоб доглядати, споювала Володимира Степановича, кожен день наливала йому горілку, кривдила. Вона й не збиралася піклуватися про нього, їй просто потрібна була квартира. Винною себе зовсім не почувала. Сказала, що спочатку намагалася справлятися, але характер у свекра складний, скандальний, от вона і знайшла спосіб вирішити труднощі.
Зараз свекор почувається набагато краще, дуже мені вдячний. Але проблема так нікуди й не зникла. Донька знову кличе мене до себе, я теж вже скучила за онуком. Ніхто з родичів не хоче допомагати доглядати за Володимиром Степановичем. Я не знаю як бути. Мені дуже шкода, що у старості свекор залишився нікому не потрібен.
