Дуже добре, що сьогодні такий ясний і сонячний день. Я везу свого старенького батька на його малу батьківщину, у село в якому він виріс, де пройшло його дитинство, де жили його батьки та майже вся рідня.
Увесь останній рік тато дуже хворів, а коли його здоров’я трохи покращилося, він захотів поїхати у своє рідне село.
Я радію від того, що мені вдалося ущільнити свій робочий графік та знайти можливість виконати бажання батька. Радію, що стан його здоров’я покращився, і він зможе поїхати у цю невеличку мандрівку.
Тато щасливий просто від того, що знову побачить дім, де пройшло його дитинство, сад, який садив, ще його батько, річку, в якій купався спекотним днем та ловив рибу з товаришами. Можливо, навіть пощастить зустріти когось, хто його пам’ятає.
Із собою, у свою таку важливу для нього подорож, батько взяв лише невеличкий альбом із чорно-білими фотографіями та свої спогади.
Дорога гарна, я можу їхати швидше, але не роблю цього, ми мовчимо. У кожного з нас власні роздуми. Батько думає, про своє життя, про те, що має змогу знову повернутися туди, де воно починалося. Я щасливий, що можу виконати бажання тата, що маю можливість піклуватися про нього. Тепер прийшла моя черга турбуватися про батька. Це важливо для кожного, мати змогу повернути свій синівський борг.
