Сходив за смакотою

Люблю гіпермаркети. Коли йдеш за покупками то можна прогулятися за одно, навіть не помічаєш як находиш кілька кілометрів, а це погодьтесь і для здоров’я корисно. Зазвичай я йду туди з величезним списком, на вихідних, беру візок і запасаюсь на цілий тиждень.

Це був вівторок, так не по традиції, знаю, але сьогодні я повернувся з роботи швидше і хотів сам не знаю чого. Цього разу я не брав візок, адже йшов за делікатесом. Передивився багато полиць та продуктів, але до душі нічого не припало.

Трохи засмучений, я збирався йти до виходу, та мене зупинив чийсь голос:

-Артеме, я ще довго маю тримати ці кошики, може ти підійдеш і допоможеш мені, нарешті?

Я озирнувся, побачив струнку блондинку з ясно-блакитними очима, вона була одягнена в легку сукню м’ятного кольору, а її руки займали важкі кошики. Її погляд був звернений в мою сторону і вона дивилась з таким докором, що я повільно почав наближатись до неї. «Ми взагалі знайомі? Хоча, я б точно не зміг забути таку красуню. Може це однокласниця, яку я давно не бачив?» Я наближався все ближче і вже навіть почав простягати руку, аби допомоги з покупками, та в цей момент мене штовхнув хтось у плече:

Пробачте, я не навмисно.

Десь на голову вищий за мене хлопець швидко прямував до завантаженої красуні:

-Дашо, чому ти тримаєш це в руках, я ж казав, зараз прийду і все заберу, – пояснював юнак.

Дівчина подобріла, а мене кинуло в жар, добре, що цей молодий чоловік мене вчасно зупинив, а то могла статись не дуже приємна ситуація. Це ж треба, щоб юнак був моїм тезком. А той погляд – він змусить зробити все.

Оцініть статтю
Сходив за смакотою