Я розлучилась із чоловіком, коли донечці був лише рік. Причина доволі проста, він знайшов собі іншу, зібрав речі та пішов. На той час у нас не було власного житла, ми орендували квартиру, після розлучення я сама не могла її оплачувати, тому вимушена була переїхати до матері.
Спочатку було досить скрутно, дитина мала, постійно хворіє, коштів ні нащо не вистачає. Я добре шию, мама навчила, почала потроху брати замовлення, працювати вдома. Поступово життя входило у колію. Я поставила собі за мету заробити на власне житло. Мама не заперечувала, що ми з Марійкою з нею живемо, допомагала нам. Але я доросла жінка, хотілося власного простору. Тим більше, що у мами крім мене є старший брат, у якого теж сім’я і живуть вони у орендованій квартирі.
Спочатку я шила для сусідок та знайомих, потім вони розповідали про мене своїм знайомим та родичам, ті у свою чергу рекомендували мене своїм колегам та знайомим. Роботи було багато, іноді, щоб устигнути з терміновим замовленням, доводилося шити всю ніч. Я не відмовляла клієнтам, і працювала сумлінно, щоб люди були задоволені.
Крім того, доводилося все одно багато на чому економити. Ми не їздили відпочивати на море, якщо десь і вибирались, то на місцеві бази відпочинку на річку, теж добре. Я працюю вдома, тому мені не потрібно думати, що кожен день одягати на роботу, на одязі, який шила сама для нас усіх теж заощаджували. Біля нашого будинку чудовий парк із дитячим майданчиком, де ми весело гуляли з донькою. Я подала на аліменти, і хоч у колишнього чоловіка вже нова родина, кошти на утримання доньки він виплачує, також дарує їй подарунки на свята.
Через п’ять років тяжкої праці я змогла придбати квартиру, до речі допомогла клієнтка, яка працює ріелтером. Ремонт у квартирі не потрібен, лише необхідно придбати меблі та можна переїжджати, район теж гарний. Я була така щаслива, що моя мрія збулася, почала вже вибирати необхідне, щоб якнайшвидше переїхати.
Але пораділи моїм успіхам не всі. Дружина брата почала казати, що так не чесно, що вони ще й досі не мають власного помешкання, коштів не назбирали. А я не розумію, чому вона ображається. В їхній родині працює лише брат, жити вони звикли на широку ногу. Кожного літа відпочивають на морі. Звикли до розваг, самі у клубах відпочивають, дітей теж у ігрові кімнати водять, у цирк, у кіно. Мене звісно теж запрошували, брат ніколи не дозволяв, щоб я сама платила, але я не завжди погоджувалась, ніяково та й роботи багато. Я своїй Марійці на день народження ляльку або конструктор дарувала, так само і племінникам. А невістка аніматорів замовляє, речі у брендових магазинах купує. Не розумію, чому невістці ображатися. Кожен сам собі ставить цілі та обирає шляхи їх досягнення.
