Шанс стати матір’ю

Сергійко був надзвичайно милим хлопчиком, він мав великі ясно-блакитні очі, кучеряве світло-жовте волоссячко, яке на сонці було майже прозорим. Йому було 7 років. Батьки Сергійка – Анна та Микола часто випивaли. Їм було байдуже на дитину, він просто існував поряд. Щодня хлопчина ходив напівголодним, одяг його був старим, пошарпаним і давно не відповідав віку – рукави ледь закривали лікті.  В свої кілька років на дитину впав тягар дорослого – він мав сам дбати про свій нічліг та їжу. Інколи він чекав, щоб хатні розрухи втишились, тоді тихенько пробирався в кімнату, лягав на своєму матраці і вкривався брудною протухлою курткою, якщо ж галас не стихав, то спав в стодолі на соломі.

За цими жахливими ситуаціями щодня спостерігала  сусідка Світлана. Їй було надзвичайно прикро, що у людей, яким зовсім непотрібне дитинча – воно народилося, а вона всім серцем та душею хотіла дитину, але на жаль, лікарі поставили їй діагноз – безпліддя. Саме тому 3 роки назад вона розлучилась з чоловіком. Світлана завжди підгодовувала Сергійка, коли бачила тремтячу дитину в кущах, то забирала його до себе. Сергійко любив Світлану.

Одного разу дитина отруїлася, симптоми були такими важкими, що навіть неблaгополучні батьки звернули на це увагу. Вони викликали швидку допомогу. Дитину госпіталізували, вилікували, виходили і більше не повернули в сім’ю, в зв’язку з невідповідними умовами проживання.  Анну та Миколу згодом позбавили батьківських прав. Сергійко залишився в дитячoму будинку.

Світлана була свідком цих подій. Вона постійно приходила до дитини в лікарню. Приносила йому їсти, купила трохи одягу та іграшок. Коли дізналась подальший маршрут дитини, твердо вирішила, що сама доля дала їй шанс стати матір’ю, вона хотіла всиновити Сергія. Багато знайомих відмовляли жінку, говорили, що погана спадковість рано чи пізно себе проявить, тим більше Анна з Сергієм жили по сусідству, це могло створити додаткові проблеми, проте жінку було вже не спинити.

Світланині наміри були свідомі, тверді та дуже серйозні. Найперше вона продала свій будинок і купила домівку в іншому селі, аби Сергійко більше ніколи не бачив того пеклa. Там їй пощастило знайти хорошу роботу. Вже за пів року вона офіційно стала мамою, більше того, хлопчик  називав її «мама Свєта» – це були найкращі слова, які вона коли небудь чула, вони давали їй крила і підносили аж до хмар.

Дитина була дуже щасливою, що знайшла нову сім’ю, разом їм було добре.  Сергійку вже вісімнадцять років. Він став красивим, вихованим юнаком. Все, чим лякали її оточуючі не підтверджувалося, хлопчик і чути не хотів про aлкоголь, ні в якому його вигляді.  Цього року хлопець став студентом університету. Він хоче бути архітектором. Світлана горда за свою дитину і ні про що не шкодує.

 

Оцініть статтю
Шанс стати матір’ю