Чотири роки тому, познайомилася я з хлопцем Ярославом й у нас зав’язалося спілкування та почалися стосунки. Тепер він мій чоловік. Я безмежно рада, що зустріла його у своєму житті. Адже, він прекрасна людина, яка завжди підтримає та щиро кохає мене, як і я його.
У нас є донечка, яка на вигляд схожа на мене, а от характером копія свого батька. Така ж сама енергійна. Їй всього лиш два рочки, тому повністю судити на кого схожа не можемо.
У нього прекрасні та турботливі батьки. Мені дуже пощастило зі свекрухою та свекром. А от, сестра чоловіка зовсім не така. Не змогли ми здружитися, на жаль.
Коли я вийшла заміж, ми часто бували у неї в гостях та вже тоді я почала помічати її поганий характер.
Раніше цього не було помітно, але вона завжди любила сказати, щось не доречне та не приємне. Зовсім не може промовчати в моментах, коли це варто було б зробити.
Часом складалося враження, що вона спеціально зачіпляє за найболючіше. Коли у нас народилася дочка, я сподівалася, що вона буде краще до мене ставитися та буде контролювати свої слова та вчинки.
Але цього не сталося.
Вона не упускає можливості образити мене, казати не приємні речі та налаштовувати чоловіка проти мене.
Так вона недавно сказала, що дочка зовсім на чоловіка не схожа й, що я йому зраджую та зраджувала.
Це для мене було останньою краплею. Більше я з нею не спілкуюся та й не збираюся.
Чоловік намагається нас примирити, але не наполягає. Адже розуміє, як мені не приємно й те, що я більше не хочу це терпіти.
