Мені було двадцять два роки, коли я вперше закохався. Її звали Оксаною. Ну і, як завжди буває у пар, почався цукерково-букетний період. Він був просто приголомшливим, мені хотілося парити від щастя, я думав, що зустрів ту саму.
Це все тривало до того моменту, поки я не захотів зробити своїй дівчині пропозицію. Так сподівався, що ми створимо свою сім’ю, що у нас будуть діти, але вона відмовила мені в дуже переляканому тоні, мабуть зовсім не хотіла цього, хоча різниця у віці не сильно й велика, всього два роки.
Вирішив тоді почекати ще з цим, але ще через два місяці відносин Ксенія кинула мене. Аргументувала це тим, що відверто боїться такої відповідальності та що, вона вважає, я буду на неї з цим тиснути. Чесно кажучи, було злегка образливо, що моя дівчина подумала, ніби я якийсь тиран, буду її ще змушувати виходити за мене заміж. Звичайно ні, але пояснювати їй це, вже було пізно.
А ось щодо мого заробітку, у мене досить непоганий прибуток. Я цілком міг в майбутньому забезпечити її та дитину всім, чим потрібно. Але вмовляти залишитись за допомогою грошей, не дуже розумне рішення. Все таки я хочу, щоб мене любили не за те, що в мене є гроші.
Чесно кажучи, я ще довго не міг забути Оксану. Це перше моє кохання, перша закоханість. А впоратися з тугою за нею допомогли мої батьки, брат та друзі. Вони буквально витягали мене з цього стану, відволікали хорошими моментами, за що їм велике спасибі.
Минуло досить багато часу, я все також старанно працював, розвивався в своєму бізнесі, все йшло добре. Я вже зовсім перестав згадувати про Оксану, що мене більше всього радувало. Продовжив жити далі та через три роки я знову закохався в приголомшливу дівчину, вона знову змусила мене відчути все це. Мені дійсно комфортно поруч з нею.
Я дійсно радий, що не опустив руки, завдяки і рідним людям, і самому ж собі. Попереду мене чекає ще багато чого та я б хотів прожити тепер кожний момент з моєю улюбленою дружиною.
