Я завжди вважав нашу сім’ю зразковою. Ми з Оксаною прожили двадцять три прекрасних роки разом і мені здається, що сьогодні я кохаю її ще дужче, але на жаль її почуття до мене згасли.
Все почалося дуже давно. Ми були однокурсниками, спочатку я не помічав цієї дівчини, але за рік часу вона стала неймовірною красунею. Завжди виглядала акуратно, одягалася з смаком і носила довгий каштановий хвіст, що досягав їй попереку. В це час на неї звернув свою увагу не лише я, а й багато інших залицяльників. Кожен намагався зробити їй якусь приємність, але на все вона реагувала якось жартома.
Я теж був видним юнаком і не упускав можливості поспілкуватися з Оксаною ближче. Не знаю, чим я її зачепив, але до мене вона була прихильною. Через деякий час ми почали зустрічатися. Нас обох цікавив активний відпочинок, тому весь вільний час ми подорожували, відвідали багато цікавих міст і навіть кілька разів відпочивали за кордоном. В нас було багато спільних інтересів, звичок і навіть на інтуїтивному рівні ми відчували один одного, найсмішнішим було, коли приносили з крамниці одинакові покупки.
Ми не стали зволікати і після закінчення університету вирішили одружитися. Відсвяткували прекрасне весілля в народному стилі, згідно всіх правил і традицій, ще до сьогодні на поважному місці у нас лежить рушник зав’язаний в міцний вузол, аби ніякі перешкоди не змогли зруйнувати нашого спільного життя.
Невдовзі у нас народилися діточки: син та дочка. Цікавим є те, що син – це викапана копія Оксани, а доня – відображення мене. Між ними була невелика різниця у віці – лише рік, тому ми вирішили віддати їх в школу разом.
Наше життя було завжди тихим та розміреним, ми йшли на компроміси, поважали один одного, зрідка сварились, але не надовго, наші друзі навіть заздрили нам. Коли діткам виповнилося 5 та 6 років, то придбали власне житло. Це був просторий будиночок на окраїні райцентру. Наша сім’я не була надзвичайно багатою, але ми мало себе обмежували, щороку організовували сімейну відпустку на Чорне море.
Пройшов час, діти виросли, створили вже свої сім’ї. Тепер в нас більше часу одне для одного, і здавалося б, що тепер можна пожити для себе, але я став помічати, що Оксана стала холоднішою. Вона тепер не цілує мене щоранку, не готує смачні вечері, а йде на роботу і затримується там все довше і довше. На мої спроби поговорити про цю ситуацію вона відповідає, що втомилась і лягає спати.
Мої підозри про роман на стороні підтвердились, коли одного вечора її привіз додому чоловік на позашляховику. Вона мовчки прийшла в кімнату, зібрала свої речі і сказала: «Прощай!». На мої спроби її зупинити Оксана просто кидали льодяні погляди. Кінець-кінцем додала, що їй це все набридло, що в наших відносинах давно немає вогню і пристрасті, а цей побут їй набрид. Діти тепер мають власні сім’ї, тож її більше нічого не тримало. Як тепер без тебе жити, Оксано, адже я так тебе люблю!?
