– А що, Поліна не прийде сьогодні? – запитала у мене однокласниця.
– Схоже, що ні. Вона просила передати, що в наступний раз буде.
– Хм, цікаво, які це справи з’явилися у цієї мишки? – Діана розсміялася.
Я була для Поліни найближчою людиною у класі, ми й до цього дня спілкуємося. Подругами назвати нас не можу, але ми завжди один одного виручали, як могли. Вона дуже хороша людина, в навчанні не була серед двієчників, тому деякі їй заздрили, особливо Діана.
Я пам’ятаю, після школи у Поліни справи пішли не дуже добре. Як на зло, вона посварилася з батьками, від неї відвернулася старша сестра, навіть бабуся з дідусем припинили їй хоч у чомусь допомагати. А все через те, що вона відмовилася йти на юриста. Поліна не захотіла бути як мама з татом та сестра, тільки й чула:
– У тебе мати-юрист, батько-юрист, сестра-юрист. Як ти можеш зраджувати свою сім’ю? – твердили бабуся з дідусем.
– Ти — ганьба сім’ї. Ніякої допомоги від тебе тепер не дочекаєшся, — повторювала мама.
– У мене більше немає сестри, — відповідала їй Вероніка, коли та зверталася до неї за допомогою.
– Я ніколи не забуду твій вчинок, постійно буду тобі це пригадувати, — говорив батько.
Нелегко з цим впоратися, коли такі слова говорять рідні тобі люди, ті, на яких ти сподівалася, хотіла покластися та довіритися. А вони просто взяли й розтоптали тебе та твою мрію.
У кінцевому підсумку вона все-таки пішла туди, куди хотіла. Буде з неї майбутній маркетолог. Поліна, як і завжди, старанно вчилася. Сім’я їй, звичайно ж, не давала спокою. Сестра через заздрість почала у всьому Поліну дорікати, говорити, що вона невдаха та нічого не доб’ється, батьки твердили те ж саме, що вона ганьба сім’ї, а бабуся з дідусем просто перестали з нею контактувати та розмовляти. Хоча раніше Поля могла чим завгодно поділитися зі своєю бабусею, та завжди її підтримувала й давала дійсно хороші поради, а дідусь розповідав з якими людьми йому пощастило зустрітися, й в хорошому сенсі, й у поганому.
Під час навчання в університеті Поліна змогла знайти нових друзів. Вона знайшла таку дружну компанію, про яку тільки мріяла. У неї завжди був час з ними погуляти та від душі повеселитися, чого не могла зробити цілих одинадцять років у школі.
Закінчивши університет, Поля влаштувалася на вельми прибуткову роботу, де познайомилася зі своїм чоловіком. Як їй сказав Сашко, він також, як і Поліна починав цей шлях маркетолога. Він намагався їй допомагати у всьому, тому що вона була ще стажистом, та й сподобалася Саші дуже сильно.
Через три роки він зробив Полі пропозицію. Зіграли дуже пишне весілля, організували медовий місяць у Греції, а потім в Італії. Такої незабутньої подорожі у Поліни давно не було. Вона отримала бурю емоцій.
Полю сильно дивувало, що Олександр міг собі дозволити такі масштабні поїздки, дорогі речі. Коли вона запитала у чому ж секрет такого великого заробітку, Саші довелося розповісти правду. Він чомусь думав, що якщо скаже Полі одразу про те, що він син олігарха та вельми впливової людини у декількох містах, то вона поживе його грошима, розіб’є серце, отримавши все, що було потрібне й піде.
На щастя, Поля не з таких, вони зараз живуть у дуже щасливому шлюбі. Рік тому вона народила прекрасну дівчинку, назвали її Нікою, як тітку Саші.
Що знову стосовно батьків Поліни, то вони до останнього не вірили в те, що їх дочка зможе досягти величезних висот у такій професії, як маркетолог, поки та не вийшла заміж за сина олігарха. Мама з татом тут же прибігли на весілля до, вже коханої, дочки. Вітали її голосніше за всіх, бажали всього найкращого, щоб погані люди їх обходили стороною. Коли Поля слухала їх слова, вона ледве стримувалася, щоб не пустити сльозу. Й не від щастя, що, нарешті, вони схаменулися та побачили хоч щось гідне у своїй дочці, а від горя та образи, що раніше батьки зовсім не хотіли Поліну підтримувати й брати участь у її житті. Але вона намагалася не показувати цього, витримала їх присутність на урочистому святі.
А ось Вероніка й далі продовжувала її ненавидіти. Говорила постійно, що сестрі просто пощастило та не більше, скоро це закінчиться, вона залишиться ні з чим, а потім прибіжить на колінах до мами з татом, благаючи про прощення й говорячи про те, що даремно не послухала їх та не пішла на юриста. На це Поля намагалася не звертати увагу, вона була впевнена у своєму виборі, тим більше Саша ніколи їй не дає засумніватися в тому, що вона зробила щось не так у минулому.
– Ха! Ти вже пробач, але я змушена погодитися з сестрою Поліни. Ну ось що ти мені тут казки розповідаєш? Ця сіра миша не могла досягти такого. Тільки я з усього нашого колективу претендую на таке життя, — задерла носа Діана.
– Впевнена? – я тільки усміхнулася у відповідь й подивилася на шикарну машину, яка під’їхала до нас.
– Ну добре, вже час. За мною приїхали, — подумавши, що це за нею, Діана попрямувала до тієї машини. В цей же момент двері водія відкрилися й до неї вийшов вельми симпатичний чоловік.
– Добрий день, — посміхнувшись, сказав незнайомець. Діана тут же попливла від його сліпучої усмішки:
– Молодий чоловіче, а що ви робите сьогодні ввечері?
– Лечу у Дубаї, а що? – той підійшов до дверей пасажира й відкрив її.
– Який збіг. Я теж туди лечу. Чи не хочете скласти такій красивій жінці компанію?
– Ні, люба. Це місце вже зайняте й дуже давно, — з машини вийшла Поліна та мило посміхнулася своїй однокласниці.
– Що?! Ти? Але як ти…?
– Губу загорни та біжи скоріше у метро. Мені здається, тебе вдома вже зачекалися твої троє дітей, яких ти народила відразу ж після школи та твій чоловік-ледар, а точніше наш головний красень класу, з яким ти раз у раз, що сходилася та розходилася.
– Як грубо!
– Зате справедливо. Я наслухалася від тебе неприємних слів у свою сторону, зараз таке ставлення я терпіти не збираюся.
Діана мовчки пішла, а я так і залишилася у стороні, спостерігаючи за всім цим:
– Впевненості тобі не позичати.
– Все завдяки моєму коханому чоловікові.
