Моя донька Аліна цього року перейшла до 6 класу. Навчання їй не дуже подобається. Лише гуляє та проводить час із друзями. А я так вихована, що навчання має бути головним у житті. Тому не знаю, як змусити дитину вчитися. Ніяке заохочення подарунками не допомагає.
Нещодавно подруга порадила репетиторку з англійської мови. Вона записала до неї свого сина, і поки задоволена їх роботою.
Я подумала, що англійську зараз корисно знати. Якщо донька почне вчити у середній школі, то коли виросте матиме хороші знання. Хоча не знаю, як зацікавити дитину предметом. Уся надія була на репетиторку.
Подзвонила вчительці, домовились про зустріч у мене вдома. Обговорили її графік роботи, щоб визначити час першого заняття із моєю донькою. Ірина Степанівна склала враження хорошого педагога, тому я довірила їй дитину.
Після першого заняття я чекала істерики від доньки про те, що вона не буде нічого вчити, бо їй не цікаво. Але цього не сталося. Аліна була спокійною, почала мені розказувати, що у неї виходить правильно вимовляти деякі звуки, що вчителька її хвалила за це. Донька без жодних заперечень погодилась займатися англійською саме з цією репетиторкою.
Я була здивована, адже ще нікому не вдавалося так легко налагодити спілкування із моєю донькою. Як виявилось, Ірина Степанівна у 35 років не одружена та не має власних дітей, тому усю себе присвячує чужим дітям. Мене ж насторожило те, що вона живе, не як усі.
З часом репетиторка стала для моєї доньки кращою подругою. Аліна розповідала їй про усі свої успіхи і невдачі, іноді навіть просила поради. Ірина Степанівна навіть змогла відмовити її від дружби із компанією з поганими звичками. З часом донька навіть почала краще вчитися. Оцінки зросли із 5-6 до 9-10. Вона робила усе, лише б репетиторка її похвалила.
Мене це почало дратувати. Донька абсолютно нічим не ділиться зі мною, не слухає порад, а робить наперекір. А тут з’явилась чужа людина, яку вона наслідує і слухається. Це ж не нормально.
Через рік донька змогла вільно розмовляти англійською. У школі під час батьківських зборів я чула лише хвалебні відгуки про свою дитину. Наче її раптом підмінили.
Мене не влаштовує такий розвиток подій. Так, донька почала вчитися і веде здоровий спосіб життя. Усе завдяки репетиторці, яка вчить її правильно харчуватися і займатися спортом. Але ця ж репетиторка замінює доньці мене.
Аліні не цікаво проводити зі мною час. Якщо ми разом, то лише чую, яка Ірина Степанівна хороша.
З одного боку, такий позитивний вплив вчительки на дитину це добре. А з іншого боку, у доньки є мама, якій вона мала б усе розказувати. Я мала б стати авторитетом для дитини, але так не сталося.
Не знаю, що й робити. Можливо у моєму вихованні доньки є якісь прогалини. Хоча я роблю так, як робили мої батьки.
Як ви вважаєте, варто змінити репетитора? Бо донька росте і невідомо, що буде далі.
