Ми були одружені 7 років, у шлюбі у нас народилася донечка. Я зробив пропозицію руки та серця Христині, коли вона тільки закінчила школу, я ж на той момент отримав червоний диплом та працював. Зараз, згадуючи усі ці роки, я розумію, що жив, немов у казці, проте не цінував тоді цього.
Мені на той момент здавалося, що я занадто поспішив із сімейним життям. Мої друзі ж розважалися, жили для себе, в той час, як я працював на двох роботах, щоб забезпечити свою родину. Моє життя було дуже монотонним і нецікавим.
Я не міг нічим дорікнути своїй дружині, вона була ідеальною: чудово давала раду із дитиною, хатньою роботою, навіть змогла знайти непоганий підробіток в Інтернеті. Однак, мене дратувала ця одноманітність, і все частіше і частіше я зривався на дружині.
До одруження із Христиною у мене були лише одні стосунки, і те вони були у шкільні роки, тому мені не було із ким зрівняти свою жінку, щоб остаточно зрозуміти, що я найщасливіша людина у світі. На жаль, тоді я вбив собі в голову думку, що я ще не нагулявся.
Коли діти трохи підросли, мене якраз підвищили та перевели до нового офісу. Там мене почали оточувати багато цікавих жінок, в мене розпочалися ті пригоди, про які я так давно мріяв. Проводив я ночі з багатьма із нових співробітниць, але з однією, – Оленою, в таємниці від дружини, піддався емоціям та почав зустрічатися.
Я дуже часто затримувався на роботі, стабільно декілька разів в тиждень не приходив додому ночувати. Я був у захваті від цієї жінки, поряд з нею було так легко та цікаво.
Кожен день видавався мені святом. Я не шкодував грошей на мою нову кохану, часто дарував їй доволі дорогі подарунки, а натомість отримував нові, ще незвідані мені емоції.
Проте, мене почало гризти сумління, я розумів, що так довго продовжуватися не може, тому вирішив розповісти своїй дружині всю правду. Вона давно здогадувалася, що я маю коханку, проте благала мене залишитися, хоча б заради донечки.
Я не бачив сенсу залишатися поряд з жінкою, яку я більше не кохаю та вважаю до болю нудною. Мені хотілося жити у своє задоволення.
Через день після розмови з Христиною, я переїхав до Олени, я почувався щасливим, проте дуже скоро прийшло розчарування. Вона була жахливою господинею, весь час тринькала мої гроші на право та на ліво, частіше проводила час із своїми подругами, аніж зі мною.
Через три місяці мене скоротили, коли я повідомив це Олені, то вона почала пропадати десь, а потім і зовсім вигнала мене із своєї квартирі, аргументувавши свій вчинок тим, що вона знайшла нового чоловіка.
Мені здавалося, що саме з Оленою я знайшов своє щастя, що саме із цією жінкою я проведу усе своє життя, а вона виявилася безвідповідальною та меркантильною. Саме в цей момент я усвідомив, яку ж дурницю я зробив, і наскільки мені дорога моя колишня дружина. Набравшись сміливості я вирішив з нею поговорити, вибачитись.
Христина нічого і не хотіла чути, лише через силу дозволить мені бачитись із донечкою, яку я покинув, ніяк не дбав про неї, але про відновлення стосунків не може йти і мови.
Я щиро сподіваюся, що вона зможе мене пробачити, адже я усвідомив всі свої помилки, розкаявся і зрозумів, що кохаю лише її. Я шалено сумую за нею. Поки легше від того, що у неї немає чоловіка, а значить ще не все втрачено. Мені залишається молитися, щоб Христина з часом забула про свою образу.
А поки я живу у найманій квартирі, часто випиваю та зі смутком згадую своє щасливе й ідеальне життя, і благаю, щоб усе було, як раніше.
