Є у мене подруга, Надійка. Хороша вона дівчина, хазяйновита, розумна, красуня, але є й недоліки – вона до дрібниць педантична та вкрай гидлива. Розповідала нещодавно про свої останні стосунки.
Денис був архітектором. Хлопець талановитий та перспективний. Вони познайомились на виставці екзотичних тварин. Надя дуже сподобалась юнакові, тому він вистежив її місце проживання і через кілька годин прийшов з великим букетом троянд та запросив дівчину на побачення.
Вони гуляли щодня, зустрічі були насичені емоціями та пригодами. Одним словом, разом вони не сумували. Пройшло кілька місяців, Денис почав розповідати про свої серйозні та далекоглядні плани на майбутнє, але Надя розуміла, що вона не кохає юнака і не готова до такого розвитку подій. Загалом, придертись не було до чого, але покинути людину просто так, без причини, Надія вважала надто жорстоким жестом. Тому залишалось просто чекати, поки з’явиться причина.
Час йшов, а Денис не давав навіть найменшого приводу для сварки. Терпіння Юлі добігало кінця. Та ось він, момент настав, хлопець прийшов на чай. Дівчина обійняла Дениса і побачила не вимите, повне сірки, вухо. Більше нічого не потрібно, при кожному погляді на хлопця в неї перед очима стояла лише одна картина.
-Денис, вибач, але ми не можемо бути разом. Мені навіть соромно за тебе, як ти міг йти до дівчини і не вимити своїх вух. В мене таке відчуття, що ти цього не робив цілий місяць. Це занадто для мене.
Хлопець був шокований і розчарований. Як можна було зіпсувати стосунки через непомиті вуха. Йому було соромно і неприємно. Хлопець занурився в роботу ще глибше. Зараз за його проектом будують цілий житловий квартал. Нещодавно Надя побачила його весільні фото, церемонія проходила в Італії. «А на її місці могла б бути я. Чому ж я була такою дyрненькою?»
