Віра Петрівна жила розміреним, спокійним життям пенсіонерки. Чоловік давно помер. Син Роман поїхав навчатися до міста та так там і залишився. Одружився, має трьох діточок.
Та нещодавно життя Віри Петрівни докорінно змінилось. Зателефонував син і повідомив, що він з сім’єю переїздить жити до неї. Його звільнили з попередньої роботи, а іншу не може знайти. Квартиру оплачувати нічим. Дружина Романа Галина ніколи не працювала і зараз не поспішала влаштовуватися на роботу. От і вирішили перебратися до матері.
Віра Петрівна цій новині, звичайно, не дуже зраділа, адже вона проживає в маленькій двокімнатній квартирі. Та синові ж не відмовиш в такій ситуації. З приїздом сина настали для старенької неспокійні часи. Син з відчаю став заглядати до чарчини. Невістка і не збиралася влаштовуватись на роботу. Діти галасують, бешкетують, не слухаються. Роман з дружиною постійно сваряться.
Про спокій і відпочинок Вірі Петрівні довелось забути. Всі турботи про велике сімейство лягли на її старенькі плечі. Вона готувала їжу, прибирала, прала. Цілими днями була на ногах, не було часу і перепочити. Пенсії Віри Петрівни, звичайно, не вистачало, щоб утримувати таку сімейку. Довелось старенькій влаштуватись прибиральницею. Як все це вона витримувала – незрозуміло.
Одного разу Вірі Петрівні зателефонувала молодша сестра Ольга, яка проживала в сусідній області, і запросила в гості. Довго не наважувалась Віра Петрівна на цю поїздку. Та все таки вирішила поїхати.
Ольга була дуже рада бачити свою сестру. Вони довго говорили, розповідали про своє життя-буття. Ольга поцікавилась чому сестра виглядає такою втомленою, чи не хворіє часом. І тоді Віра Петрівна розповіла як їй важко живеться останнім часом. Уважно вислухала її сестра, а тоді запропонувала пожити в неї деякий час. Нехай син спробує сам вирішувати свої проблеми, адже він доросла людина, батько сімейства. Так і зробили.
Віра Петрівна зателефонувала синові й попередила, що поживе у сестри до весни. Коли Віра Петрівна повернулася додому, то очам своїм не повірила. В квартирі було чисто, прибрано. До неї вийшла усміхнена невістка Галина. Розпитала як доїхала Віра Петрівна, сказала що діти в школі, а Роман на роботі, що у них все добре. Ввечері прийшов Роман, міцно обійняв матір і подякував за науку.
