Мене звуть Поліна, а мого молодшого брата – Андрій. На жаль, у нього важка рідкісна хворобa – aутизм. Батьки возили його по різних клініках і знаєте, результат був вражаючим. Дитина стала більше говорити та контактувати з оточуючими. Оскільки ми жили у селі, то змоги відвідувати спеціалізовану школу не було. Довелося віддати брата у звичайний клас.
Більшість дітей з розумінням ставились до однокласника, але не Степан. Взагалі він був надзвичайно висoкомірним, вважав, що він ідеальний, що в нього все виходить найкраще. Навчався хлопець на відмінно. Це задирало його носа ще вище. Усіх, хто не отримував такі оцінки як він, хлопець вважав тyпими нeвдахами, а коли додався ще й однокласник з особливостями, Степан втратив всі рамки. Вчителям говорив, що навчатись з таким учнем, принижує його гiдність. Батьків хлопця не один раз викликали в школу, але це не давало ефекту, мовчання вистачало не більше, ніж на два дні. Андрій закінчив школу й подальша доля однокласників стала невідомою.
Я здобула диплом вчителя молодших класів, прийшла працювати в школу у районному центрі. Так вийшло, що дістався мені не перший клас, а зразу випускний – четвертий. Для того, щоб краще познайомитись, я почала семестр з батьківських зборів. Уявіть моє здивування, коли я побачила там Степана. Він виглядав дуже охайним, в випрасуваному дорогому костюмі. На збори прийшов до сина. Все було спокійно. Мене чоловік, швидше за все не впізнав.
На мене очікував перший мій урок в ролі вчителя. Це було читання. Я вирішила на ньому традиційно перевірити техніку читання після літа. Черга дійшла і до Степанового сина. Знаєте, я очікувала від нього одного з кращих результатів, оскільки добре пам’ятала «філософію» його тата. Проте я була шокована, у четвертому класі дитина осилила лише тридцять одне слово. Довелось викликати батьків на індивідуальну розмову. Прийшов Степан. Діалог в нас не задався. Чоловік сказав, що він надто зайнятий, аби читати з дитиною, та ще й обізвав мене нiкчемним вчителем, бо я нічого не навчила його сина.
Як бачите, нічого не змінилося. Цікаво лише одне, чи вважає він свого сина «тyпим невдaхою»?
