Надворі був спекотний червень. Все заквітло. Місто гуділо звичним днем. Чимала ватага студентів готувалися до сесії, а також складали іспити. Молоді було стільки на вулицях, що місто переповнювалось на великий студентський мурашник. Всі кудись бігли і спішились. Часто було схоже на кадри із фільму «Операція «И» та інші пригоди Шурика», коли хлопці та дівчата занурились у конспекти та власні записи. Тільки тепер конспекти виглядають по-іншому. Це записи у смартфонах, планшетах, айфонах.
Оля була відмінницею, вона була старостою групи, завжди зразком для викладачів та однокурсників, прикладом для всіх. Вона була ніби Шурикова Ліда – бездоганна, скромна і чесна дівчина. У групі Олю всі любили, хоча дехто вважав зубрилкою. Оля була завжди виконавською, точною, на неї покладався і колектив студентів, і викладачів. Дівчина спізнювалася на консультацію до іспиту. Вона просто вскочила у переповнений трамвай, який був чи не єдиним транспортним засобом від гуртожитку до університету.
У трамваї було багатенько людей, хоча ранок тільки почався, однак для міста-мільйонника час-пік – звичний ритм. Всі кудись поспішають, метушаться. Інколи світлофори не можуть вчасно перемкнутись, всі нервуються. І знову це нагадує знаменитий фільм Гайдая, коли не встигнеш голову обернути\, а тобі іншу книжку підсунуть.
Оля сиділа на кріслі трамвая і повторювала собі предмет, який завтра же планувала складати. Люди нависали над головою і повторювати було вкрай важко.
- Дорогенька, а чому це ви розсілися і не поступаєтесь місцем старшим? – почула вкрай обридливий голос.
Дівчина повернула голову вбік і побачила бабусю 60 років при повному параді – з гарненьким манікюром, зачіскою,модною на свій вік сукнею.
- Невже вам вуха позакладало? – не вгавала гламурна бабця.
Оля на мить замислилася. Вона ж відмінниця і зразок для всіх, звісно, що треба підвестися і дати місце. Рефлекторно вона вже вставала зі стільця, та тут її повернуло до розуму нахабство старої.
- Вибачте, пані, але я маю право на це місце, адже повністю оплачую квиток. Ви, до речі, їдете за пільгами, – впевнено промовила дівчина.
- Пхи, ця молодь нікого не здивує, вона зовсім не поважає старших.
- Якби ви були старою, то так не виряджались, – відказала Оля.
Усі пасажири переглянулись і мовчки зааплодували. Бабця фиркнула і пішла далі. Справді, дуже часто старші не розуміють молодих, вважаючи, що вони обов’язково повинні. Натомість загальні стереотипи не дозволяють молодим висловити власної позиції, адже вони теж – особистість зі своїми слабостями. Прикро, що старше покоління не розуміє молодих!
Оля розповіла про випадок одногрупникам. Їй якось було не по собі через те, як вона говорила з гламурною бабцею, адже дівчина все ж вихована бути чемною і зразковою. Однак, саме цей випадок навчив її не здаватися, бути завжди на висоті і впевнено йти до перемог. Бо варто відстоювати власну позицію,якою б вона не була.
