Ліда стояла біля магазину з канцтоварами, і розуміла, що у неї немає грошей, навіть на таке найменше бажання хворого батька. Він був художником, а після хвороби втратив все. І зараз прикований до інвалідного візка, все про що він мріє, це альбом та олівець. Це ж ніби так просто, але не для Ліди, на жаль…
Ліда лише закінчила університет. Батько пів року назад попав в аварію, і тепер не може ходити. Поставити його на ноги немає коштів. Потрібно дороге лікування закордоном.
А на роботу Ліда ніде не може влаштуватися, всюди хочуть досвід роботи. А де ж його взяти?
Вона доглядала за батьком. Жити, за що вже майже не було. В тата були збереження, після проданих картин. Все пішло на прожиття та ліки. Їли вони скромно, одягалися також. Ліда розуміла, що потрібно щось робити, бо більше так не зможуть. Вона ходила на співбесіди, але поки результату не було.
Ліда стояла біля магазину з канцтоварами, та так хотіла купити той альбом та олівець. Вона шукала в гаманці ще хоч якісь залишки грошей. Збоку стояла гарно одягнена жінка, яка несла цілий кошик канцелярії. Вона бачила як Ліда рахувала кожну копійку, тримаючи в руках альбом та олівець.
– Я можу вам чимось допомогти? – запитала жінка.
Тут Ліда розплакалася.
– Позичте мені грошей на маленьку мрію батька. Я, чесно, все поверну! – сказала вона.
Вони вийшли разом на вулицю, сіли на лавочку, і Ліда все розказала, як на сповіді. Виявилося що ця жінка є професійним реабілітологом, і працює вона закордоном. Сюди приїхала провідати батьків.
Вона пообіцяла допомогти її батькові, адже колись була у дуже схожій ситуації. Тому, і вивчилася на реабілітолога.
– Давай я тебе підвезу додому, заодно огляну твого батька, і прочитаю історію хвороби. – сказала жінка.
– Я не знаю як маю вам віддячити, – відповіла Ліда.
– Все буде в тебе добре, не переживай, – сказала нова знайома. Але спочатку мені потрібно ще в магазин, я забула дещо докупити.
Жінка вийшла з повним пакетом, альбомів, олівців, фарб та великим мольбертом. Одним словом все що потрібно для малювання.
Щастю Ліди не було меж.
– Я все вам поверну, все до копійки,- знову заплакала Ліда.
– Я знаю, дорогенька, знаю. Відповіла жінка. Але у мене все є. Я просто хочу допомогти.
Вони поїхали разом до батька Ліди.
Вдома жінка пояснила Ліді, що реабілітація займе трохи часу, але вона зі всі поможе. І що потрібно зібрати всі документи закордон.
Ліда готувалася до поїздки й дуже хвилювалася. Але даремно, все пройшло чудово. Батькові зробили операцію. І тепер з ним будуть постійно займатися, щоб він знову ходив.
Ліда там же знайшла собі роботу за спеціальністю. І була дуже щаслива. Їхня фірма хотіла відривати філіал в Україні, і запропонували Ліді стати його керівником.
А ще, жінка познайомилася з чудовим чоловіком. І він з нею повернеться в Україну.
Нарешті життя Ліди налагодилося. Чорна смуга закінчилася, і нарешті дівчина могла вдихнути на повні груди.
Інколи в життя приходять люди, які допоможуть піднятися з колін і рухатися вперед.
