Вже досить довго мій батько мені каже про те, що час одружитися. Мовляв, скоро й тридцять років виповниться, а ти все ще нежонатий. Особисто мені непогано жилося й без цього, але тато наполягав та я здався. Він мені відразу ж почав розповідати про одну дівчину, з батьками якої він знайомий дуже давно.
Думав я до останнього, що знайомство пройде як завжди, нічого такого не буде. Але потім я зрозумів, що є ще один претендент. Ним виявився син маминої знайомої, Микита. Пpoтuвнuй до жаху, словами не передати. Ми як перший раз побачилися, так він миттю почав корчити з себе чорт знає що. Розповідав про свій бізнес, скільки він заробляє в день, яка у нього машина. Що найбільше дратувало, так це те, що він потім почав порівнювати своє життя й моє, мовляв, ти ніхто та звати тебе ніяк.
Після такої зустрічі я намагався менше з ним перетинатися й розмовляти про нього з батьками, мене він абсолютно ніяк не цікавив. А ось його я та моє життя – навпаки. Як він тільки не намагався зіпсувати мою репутацію. Не знаю звідки він знає майже всіх моїх друзів, але всі вони в мене інтересувалися плітками, які Микита їм розповідав про мене. На мою роботу приходив, всякі чутки розпускав, та такі, що навіть мені було цікаво їх послухати, вже дуже смішними вони виявилися. Мені дуже пощастило з колегами на роботі, вони не вірили жодному слову, тому що я вісім років працюю з ними та вони прекрасно знають, яка я людина.
А його батьки, так це взагалі окрема тема. Вони так люблять прикрасити свої розповіді про свого синочка. Який же він хороший, за їхніми словами, аж тoшнo стає. Вони так багато вигадок навішали моїм батькам, що ті аж захотіли особисто з ним познайомитися й запросили Микиту до нас.
Швидко вони в ньому розчарувалися, як тільки він переступив поріг квартири. То йому не сподобалася наша кухня, то штори не під колір дивана, то ще щось.
Перші дві години його перебування в нашому будинку я ще якось терпів, але потім нерви здали та я попросив Микиту піти. Поговоривши з батьками, я зрозумів, що вони тепер ніколи не захочуть з ним якось контактувати, а тим більше з його батьками.
До речі, з приводу дівчини, про яку мені розповідав мій батько, вона, як і я, не дуже хотіла виходити заміж, їй хотілося ще пожити для себе. Але ось, коли ми зустрілися, у мене ніби щось тьохнуло всередині та ми почали зустрічатися. Я повністю підтримав її позицію на рахунок весілля та ми домовилися з цим ще почекати. А ось, що з приводу того наxабu, так він був такий злий, що ледь не дійшло до pyкoпpuкладcтва в мій бік. Батьки Микити ще якось намагалися поговорити з моєю дівчиною, але вона відмовлялася від їх пропозицій та була готова зі мною розділити таке щастя.
