Всі ми вчимося на помилках. Хтось на власних, хтось на чужих. Лише так можна отримати безцінний досвід для майбутніх вчинків.
Кілька років тому я закохалася, причому у чоловіка мрії. Високий, статний, фігура наче в Аполлона. Кілька тижнів залицявся до мене, дарував квіти, дорогі подарунки, запрошував на побачення. Я крутила носом, бо не вірила, що це реально відбувається зі мною.
Згодом ми одружилися. Все було як у казці: працював лише чоловік, а я сиділа вдома. Він допомагав із хатніми справами, навіть готував іноді вечерю, коли я відвідувала салони краси. Давав гроші на усі мої хотілки. Подруги навіть заздрила такому життя, а я пишалась чоловіком.
Чоловік страшенно хотів дитину, я теж була не проти. Я завагітніла та народила сина, Дмитрика. Збільшилася кількість фінансових витрат, тому коханий почав працювати усюди, де було потрібно. Приходив додому пізно, йшов рано. У такому шаленому графіку навіть намагався знаходити час для мене та сина.
Моє життя практично не змінилось, адже чоловік оплачував послуги няні, щоб мені було легше.
Усе було прекрасно, якби не одне але. Із того красеня, за якого я вийшла заміж, коханий почав перетворюватися на недоглянутого чоловіка. Запустив бороду, оскільки не мав часу кожного ранку доглядати за собою. Згодом зникло ідеальне підтягнуте тіло. Він перестав приваблювати мене.
Через кілька тижнів я пішла від нього до фітнес-тренера. Я вродлива жінка, тому проблеми із залицяльниками ніколи не було. Сина залишила із колишнім, адже він би тільки заважав новим відносинам. Так з часом налагодила своє життя.
Новий кавалер не горів бажанням повністю мене забезпечувати. Це було надто дорого, за його словами, а взамін він майже нічого не отримував. Як так можна було сказати про жінку, яка робила усе для того, щоб гідно виглядати та ще й забезпечувати домашній комфорт? Не розумію.
Відносини тривали недовго. Як виявилось, я була лише прикрасою для чоловіка. Нічого, окрім зовні гарної жінки він у мені не бачив.
Після цього згадала про колишнього. Захотіла зустрітись, побачити сина. Це було нескладно зробити, чоловік не змінив номер телефону із часу розлучення.
Коли побачила його, втратила дар мови. Знову той доглянутий красень, якого я колись покохала. За руку з сином він виглядав наче модель із обкладинки глянцевого журналу. Виникло навіть бажання повернути відносини, які були колись. Та поруч із ним була жінка.
Тоді я зрозуміла, що втратила.
Чоловік не мав часу ідеально виглядати, адже намагався забезпечити мене з дитиною усім, що було треба і навіть більше. Працював зранку до ночі лише для того, щоб я могла займатися собою.
Він цінував мене не лише за зовнішність, а й за риси характеру, за внутрішній світ. Я чомусь цього не помічала, бо вважала «обгортку» важливішою за те, що всередині.
Тепер шкодую про це, та нічого вже не змінити.
