Ліда з Петром були одружені вже чотири роки. Все наче було добре, Ліді батьки віддали квартиру, самі поїхали жити в село – мали там батьківський будинок. Згодом Ліда завагітніла, вся родина чекала на поповнення. Вагітність протікала добре, а от під час пологів щось пішло не так, дитина отримала важку травму.
Дівчинка була надзвичайно красивою, але нормально не могла рухати лівою рукою. Ліда залишилась доглядати хвору дитину, а Петро влаштувався на додаткову роботу. Лікарі давали позитивний прогноз на одужання, але для цього потрібно було пройти довготривалий курс реабілітації. Тож Ліда носилась з дитиною по лікарнях, робила масажі, водила її на фізіотерапевтичні процедури, а чоловік все працював, бо грошей потрібно було багато. Перший етап пройдено, ефект був позитивним, тому жінка з дитиною мали невелику перерву. Аби змінити обстановку, дівчата поїхали в село – до бабусі й дідуся. Час летів там невимовно швидко, проте жінка турбувалася, як чоловік справляється вдома сам: «Прийде з роботи втомлений, ще й їсти немає кому приготувати, а вже на іншу роботу бігти потрібно». Шкода їй стало Петра, тому повернулась на кілька днів швидше, як планували.
Коли вона зайшла в квартиру, то зустріла жінку, яка манірно ходила в мереживному халаті. Ліда остовпіла: «Ви хто? Як ви сюди потрапили?»
За кілька секунд з ванної вибіг переляканий Петро. Тепер все стало на свої місця. Ось яка то була друга робота, і чому на ній так мало платили.
-Ах, ти, негіднику, поки я виходжую нашу дитину, ти тут розважаєшся незрозуміло з ким?!
-Набридло мені це все, розумієш?! Від коли народилась дитина в нас все не так, як потрібно, я втомився жити для вас!
–Забирайся звідси, не хочу тебе більше бачити!- з цими словами Ліда забігла в кімнату, витягла Петрові речі й жбурнула їх на коридор.
Все трапляється недаремно: в лікарні Ліда познайомилась ближче з лікарем, що займався лікування доньки. Тепер у них стосунки, збираються одружитись, а дівчинка повністю одужала.
