Дмитро Олександрович, так звали самого хороброго пожежника в окрузі, якого люди тільки знали. Сильний та мужній Дмитро не раз вже успішно рятував життя не тільки людям, а й тваринам. Їм захоплюються всі в місті, а рідний батько щиро пишається своїм сином.
Створив свою сім’ю Дмитро не відразу, тільки до тридцяти років він зустрів свою супутницю по життю, з якою вже має чарівних дітей. Діма дуже сильно вдячний своєму батькові за виховання, вкладені сили та час.
Про свою матір він дуже мало знає. Все, що йому розповів Олександр Петрович, те, що вона, народивши сина, відразу пішла до свого коханця й, що Дмитро у них єдина дитина. Батькові було дуже важко справлятися одному зі своїми батьківськими обов’язками. Але зате він виростив золоту людину, яка буде рятувати життя.
Дмитро ні скільки не розчарував Олександра Петровича. Кожен терміновий виклик був для нього новим випробуванням, яке проходив успішно на всі сто відсотків.
Так вийшло, що з ранку, в день народження Олександра Петровича, Дімі подзвонили та попросили з’явитися на роботу, адже справа термінова й без нього не впораються. Дмитро Олександрович трохи засмутився від того, що навіть в такий важливий для нього день, якийсь будинок вирішив раптом спалахнути. Але нічого не поробиш, треба їхати, адже в будь-який момент або будівля може впасти та люди не врятуються, або ці ж люди згopять там заживо.
Дмитро так довго готувався до цього дня, намагався накопичити достатньо грошей, щоб подарувати машину, про яку його батько вже давно мріє. Йому так хотілося зробити цей день особливим для Олександра Петровича. Але той наполягав на тому, щоб син негайно їхав на цей виклик.
– Твій подарунок нікуди не дінеться, синку. Все нормально, їдь.
Приїхавши до десятиповерхового будинку, Дмитро сильно здивувався тому, яка величезна пожежа там трапилася, ще й на самому верхньому поверсі. Він сказав іншим колегам починати гасити вогонь, а його, за допомогою підіймального крана, доставити до самої квартири, раптом там хтось є.
Як виявилося молода дівчина живе одна в тій квартирі. Ускладнень практично ніяких не було, але її одразу ж доставили в лікарню. Через деякий час Діма разом зі своїм батьком вирішили відвідати її.
– Бідолаха, таке наробила у своєму ж будинку, – похитав головою Олександр Петрович. – Але, головне, що вона жива.
Поки вони йшли в сторону потрібної палати, син Олександра задумався про те, що ця дівчина ну дуже сильно схожа на нього.
Як тільки двері відкрилися та Олександр побачив дівчину, він тут же застиг на місці. Чоловік впізнав в її рисах обличчя рідну старшу дочку, яка залишилася жити разом з мамою.
– Синку, пробач, що брехав тобі. Познайомся, це твоя старша сестра Оля, – звернувся чоловік до свого сина.
Для Дмитра це було несподіванкою, хоча він здогадувався, що у нього з Ольгою є деякі подібності в зовнішності. Він не став злитися на свого батька, а прийняв той факт, що це все було зроблено не навмисно.
