Побутує думка, що люди не змінюються. Але з нею можна не погодитись. Ми часто можемо змінити спосіб життя, звички чи навіть риси характеру задля досягнення мети, отримання бажаного від когось чи заради однієї людини.
У дитинстві я жила у невеликому містечку, де майже усі один одного знають. Мала найкращу подругу, Ірину.
З нею в той час практично ніхто не спілкувався. Однолітки знущалися через зовнішність, старшим було не цікаво із дівчиною. Я спілкувалася з нею здебільшого через жалість.
Ірина від природи була вродливою дівчиною, як мені здавалося. Проте на обличчі у підлітковому віці у неї з’явилось багато акне, після яких залишились шрами. Також була незначна зайва вага, з якою Ірина боролась, як могла, та безрезультатно. Тому дівчину вважали некрасивою, наче вона не відповідає якимось надуманим стандартам краси.
Почалися знущання спочатку у школі, а згодом і серед її друзів. Як ланцюгова реакція: якщо хтось вважає її негарно, то ми теж такої думки, бо притримуємось більшості.
Ірина почала відповідати агресією на таку поведінку. Доходило від словесних перепалок до нищення майна кривдників, іноді навіть до бійок.
Я одного разу захистила її від нападів з боку однокласників. Так почалась дружба.
Ми часто проводили вільний час разом. Я зрозуміла, що Ірина дуже добра людина, просто боїться показати це комусь, щоб не скривдити.
Так тривало наше спілкуванні протягом усіх шкільних років. Потім вступили до різних університетів і більше не бачились.
От цього року я вирішила з’їздити на кілька днів до батьків у містечко, де виросла. Випадково біля магазину зустріла Ірину і не впізнала. Якби вона першою не привіталась, то я б пройшла повз.
Дівчина дуже змінилася. Схудла, вилікувала захворювання шкіри, вийшла заміж, народила сина. Виглядала наче модель із обкладинок глянцевих журналів.
Розговорилися. Я наче бачила перед собою зовсім іншу людину, ніж ту, котру знала у дитинстві. Манера говорити, поведінка, голос — усе змінилось. А змінив її чоловік та оточення. Після школи у новому місті вона познайомилась із людьми, яким важливий був внутрішній світ, а не зовнішність. Вони цінували Ірину за те, якою вона була.
Пізніше познайомилась із майбутнім чоловіком. Перестала вороже ставитись до людей. Стала щасливою із тими, хто поряд.
Так хороше ставлення оточення може змінити людину.
