Вранці, мені потрібно було піти у магазин за молоком до кави. Я кожного ранку п’ю каву з молоком, от змушена була йти в магазин самого ранку.
Я дуже люблю тварин, особливо собак. Вони такі життєрадісні та милі. Як же ж їх не любити? Правда, ці пухнасті красунчики завжди підіймають настрій.
От іду я в магазин й по дорозі побачила маленького, пухнастого песика. Він з великою, безмежною радістю біг мені на зустріч. Я з ним трішки погралася, погладила та пішла у магазин. Усю подальшу дорогу до магазину, він йшов за мною. Я подумала, що зайду у магазин, він забуде про мене та й піде назад.
Але коли я вийшла з магазину, він з нетерпінням мене чекав та щасливо зустрів мене. Отак, він пішов зі мною додому. Я була рада, що зустріла такого чудового песика. Але розуміла, що можливо у нього є хазяїни. Тому видрукувала оголошення, що знайшла песика. Щоб його хазяїни могли звернутися й забрати. А до цього він побуде у мене.
Ми з ним проводили більшу частину нашого часу разом. Він від мене ні на секунду не відходив. Я дивлюсь фільм — він лягає поруч, це так мило виглядає. Я займаюсь спортом — він поруч. Я їм — він відбирає мою їжу. І ще багато цікавих та веселих моментів.
Так пройшло три тижні й ніхто не звертався. Я подумала, що можливо хазяїни відмовилися від нього або що. Тому він залишився зі мною та став мені найкращим другом.
