Сашко був дуже вдячний долі, що звела його з такою чарівною Ольгою. Він був просто в захваті від неї, як і сама дівчина. Все у них закрутилося та ось вони вже купили двоповерховий будинок, завели улюблених тваринок й з нетерпінням чекали нового члена сім’ї.
До весілля їх місцем проживання була квартира, яку їм здавав дядько Саші. За цей час молоді люди старанно працювали, щоб заробити на власний будинок.
Протягом півтора року молода пара збирала кошти. Олександр до останнього вірив, що у них вийде та не дарма. В один з будніх днів, пізно ввечері, повернувшись додому, він повідомив своїй нареченій, що йому виплатили непогану надбавку, яка з легкістю допоможе збільшити зібрану суму.
Коли народилася дочка, Ользі довелося піти в декрет та всю свою увагу вона приділяла їй. Дівчинку, до речі, назвали Фаїною. Але ось як вона підросла й пішла до садка, так відразу почалася нестача уваги й від мами, і від тата.
Через два роки Ользі стало дуже погано на роботі, вона втратила свідомість. Її абияк привели до тями по дорозі в лікарню. Як потім виявилося, у неї стався мікроінсульт. Лікарі попередили про те, що в будь-який момент це може повторитися та тоді Олю вже буде неможливо врятувати.
Незабаром так і сталося, жінки не стало. Для Олександра це було великим ударом, він почав пuтu. Єдина людина, яка допомагала йому продовжувати жити й намагатися тримати себе в руках, його дочка. Фаїна підтримувала свого батька, відволікала від поганих думок.
Дівчинка робила все для того, тільки б не втратити ще одну дуже важливу для неї людину. Дитинства, на жаль, у неї не було. Вона не пізнавала всі принади безтурботного життя маленької дитини.
Тільки на рік вистачило батька Фаїни. Він теж пішов в інший світ.
Ніхто з ближніх родичів не міг удочерити бідну дитину. Багато з них були дуже далеко від міста, де вона жила, вони навіть не здогадувалися, що трапилося у цій сім’ї.
Через це дівчинку забрали в дитбудинок. Там Фаїна швидко знайшла нових друзів, вихователі дуже дивувалися тому, що вона виявилася спокійною дитиною.
По закінченню пів року до адміністрації надійшла інформація про те, що рідного дідуся Фаїни, Гаврила Петровича, теж не стало. Близько тижня вони думали, як би сказати дитині про це та дівчинка сама до них підійшла з такими словами:
– Не турбуйтеся, я чула ваші розмови.
Всі працівники були вражені. Вони боялися, що дитина сприйме ще одну втрату набагато гірше, ніж дві попередні. Але Фаїна трималася, так, їй було неприємно дізнаватися про це, але вона змирилася з такою долею.
Ця дівчинка дуже працьовита. Ретельно вчиться зараз в п’ятому класі. Хочеться побажати їй удачі та терпіння, з часом їй обов’язково має пощастити.
