Мій чоловік раз в рік відпочиває зі своїми друзями за містом. Там мешкає один із його приятелів. Він часто їздить на тиждень туди, щоб насолодитись природою. Там і баня є, і річка недалеко, на яку вони часто йдуть рибалити, для нього це рай! Я ж не їжджу з ним, бо сенсу мало, не люблю я природу, я – «дитина міста».
І ось минулого тижня він був саме там, але цього разу повернувся він надто дивним. Цілий день допомагав мені, навіть посуд мив, а цю справу він ненавидить. Собаку вигуляє, сміття викине та ще й ходить і компліментами завалює. На нього це геть не схоже.
Я вже подумала, що чоловік щось накоїв погане, коли заявився додому ще й із великим букетом моїх улюблених квітів. Почала переживати, розпитувати, а він був дуже спокійним, обіймав мене, говорив, яка я в нього хороша дружина, як він мене сильно кохає.
– Я ж до цього це не розумів, а ось наш Вовка, який за містом живе, одружився нещодавно, так його дружина за цілий тиждень нам усім спокою не давала. Він вже наказав їй до мами у місто поїхати поки ми тут, бо місця там було не багато, але вона й на відстані його дістала! Я йому раз телефон дав, щоб він їй міг написати, бо в нього розріджений і тут почалось! Ось поглянь! – Сказав і протягнув мені свій мобільний.
Я взяла переглянути ті СМС, а там їх мільйон:
«Я вже у мами!»
«У вас все добре?»
«Ти їв? Чи може привезти щось?»
«Давай я все-таки привезу їсти!»
«А там точно тільки твої друзі»
«Будь ласка, скажи правду, жінок немає?»
«Ну Вовчику, не обманюй, прошу!»
«Я хвилююсь!»
«Точно усе гаразд?»…
І це тільки за одну годину, там далі ще більше. Я почала голосно сміятися, адже як можна так набриднути своєму чоловікові. Мій коханий усміхнувся й продовжив:
– Ну ось бачиш, це жах! А ось твої СМС, – знову простягає мені телефон.
Там за цілий тиждень було всього 30 повідомлень, звичайно увечері ми ще й телефоном зідзвонювались, але й у мене думки не було спитати чи є у них там у компанії жінки. А повідомлення мої були такими:
«Як дорога? Добре доїхав?»
«Гарно відпочинь, люблю тебе!»
«Коли додому приїдеш, смачненького наготую.»
«Я на роботі, увечері зідзвонимось, люблю!»
Та багато подібних…
– Так ось чому ти такий загадковий цілими днями ходиш, – сказала я та продовжила, – а я ж різного собі понавигадувала, думала, що вже в секту якусь вступив! От сміхота!
Він поглянув на мене таким закоханим поглядом, легенько поцілував, усміхнувся й сказав:
– Знаєш, за ці дні я зрозумів як мені з тобою пощастило, у всіх такі закомплексовані дружини, які мізки своїм чоловікам виїдають, а ти мене любиш, піклуєшся про мене, раніше я цього не помічав! Дякую тобі за те, що ти у мене є! З цього моменту обіцяю, що буду допомагати тобі частіше! Кохаю!
