Ми з Антоном одружилися чотири місяці тому. Звісно, хотіли жити окремо, тому орендували житло. Я тільки закінчила університет, а чоловік ніяк не міг знайти роботу. Ходив на співбесіди, але постійно щось було не так. Довелось використати частину грошей з подарункових, але це не діло. Легко їх викинути на вітер, а от зібрати і відкласти дуже непросто.
Батько Антона бачив, що у нас не ладиться матеріальна сторона, тому запропонував переїхати до нього, а коли будуть кращі часи, то ми могли б знову жити окремо. Павло Леонідович жив сам в трикімнатній квартирі. Його дружина померла два роки тому. Пропозиція нам здалась хорошою: ми могли б стати на ноги, а батькові – веселіше.
Довго не чекаючи, переїхали. Перші кілька днів все було чудово, а от далі почався якийсь кошмар. Кожного ранку батько замовляє мені меню на день, і вчорашнього борщу він їсти не буде, бо все має бути свіжесеньке. Також я маю йому прати і прасувати, ні я не проти того щоб йому допомогти, але труси та шкарпетки – це вже перебір. Щовечора він посилає мене в магазин за пивом, бо йому ж важко – ноги болять, ліфт не працює, а потрібно аж на шостий поверх підніматись. Спершу я закривала на все очі, якось незручно було відмовляти, тим більше, що він допоміг нам в складній ситуації. Проте це з часом набридло, а коли й чоловік приєднався до батькової тактики я й зовсім не витримала.
Раніше ми завжди готували вечерю разом, тепер це виглядає по-іншому: «Галя, принеси рибу! Галя, ти забула хліб! Галя, ти не дала мені виделки! Галя, зроби чаю! Галя, ти кинула замало цукру!» Я ж не найнялася покоївкою, щоб все їм підносити та прибирати.
Одного вечора, я покликала Антона на прогулянку, для серйозної розмови. Не хотіла, щоб батько був свідком наших конфліктів. Тоді я висказала всі свої претензії. Ні, я не влаштовувала йому істерики, як Ви, напевно, подумали, я говорила спокійно. Головним моїм посилом був переїзд, я більше не хотіла жити з батьком, тому дала чоловікові тиждень на пошуки роботи, а сама почала шукати нове житло.
Мої молитво були почутими, Антон знайшов непогану роботу, влаштувався буквально через два дні після нашої розмови, тепер ми живемо знову самі, рaбство закінчилось, знову все стало на свої місця!
