Наша перша зустріч з Валерією була в інституті, ми обоє вчилися на юриста. Але вона молодша на 3 роки. Валерія все життя жила у цьому місті, я ж родом зовсім з іншого. Тато Валерії – досить багатий чоловік, у нього є мережа своїх магазинів і кафе, декілька квартир і дві машини.
Ми також не бідуємо, але лишніх грошей у нас немає. Я запропонував їй зустрічатися, і вона повела мене знайомити зі своїми батьками. Її тато, на диво, дуже добре зреагував на мене, був дуже радий що його дочка обрала мене, мої ж навпаки, не бачили майбутнього у цьому шлюбі й були проти наших відносин. Але великі зміни почалися, коли Лєра взнала що вагітна.
Тепер нам потрібно було одружитися, а ось тут тесть категорично заборонив нам це робити. Причин у нього було вдосталь – що Валерія не готова ще і вчитися потрібно, а тут уже сім’я, тим паче я не найкращий наречений для неї. Але я все ж таки надіявся що тесть змінить своє рішення, і у нас все буде добре.
Після народження дитини, тесть ні разу не прийшов, щоб побачити внука. Тільки попросив, щоб дружина прислала знімок немовля. Потім зателефонував мені і почав говорити що це не мій син, адже зовсім не схожий на мене. Думаю таким чином він хотів нас розлучити. Ми вирішили поїхати від нього у село, на мою стару дачу. Але і там він нас зміг знайти. Забрав у Валерії паспорт, щоб вона не оформляла сина як свого.
Але все ж таки ми змогли потайки від нього розписатися, коли сину було 10 місяців. Пройшло багато часу, а він так і не разу не прийшов на його день народження чи взагалі в гості. Він часто присилав іграшки, гроші, казав що забезпечать його всім чим потрібно. Але мати щось спільне зі мною він не має бажання. Я хвилююся, щоб у моєї дружини не погіршилися стосунки з батьком. Що до мене, то я також не хочу його знати.
Я не можу зрозуміти, що тесть від нас хоче. Чому так ставиться до мене і дитини. говорить що і знати нас не хоче, але сам постійно фотографії внука просить. Декілька разів навіть запитав у дружини як мої справи. У Валерії може і багатий тато, але його допомога нам не потрібна, у мене також сім’я не бідна, тим паче я на хорошій роботі працюю, і усе роблю для сина і дружини.
Якщо ми йому не потрібні, для чого ж він тоді просить фотографії внука? Якщо ж хоче помиритися, чому не може прямо все сказати? І що мені думати? Чи ще є шанс, щоб ми зможемо нормально спілкуватися?
