Ще зі студентських років я дружу з одним хлопцем Борисом. Він чудовий друг, який завжди підтримає та допоможе. З ним не заскучаєш, адже він є душею компанії та дуже веселий. Також Борис є чуйним з доброю душею.
Ззовні Борис високий брюнет із густими бровами. Любить футбол, тому спортивний, але не накачаний. Та має дуже красиві очі, у які дивишся й вони просто заворожують.
Є у нього дівчина Ліля. Зустрічаються уже пів року. Спочатку може здатися, що вона турботлива, але її поведінку турботою не можна назвати. Зате вона цікава особистість, має багато хобі та любить подорожувати.
Ззовні, дівчина симпатична. Не високого зросту, з красивою усмішкою з ямочками на щоках.
От одного дня, Ліля сказала Борисові:
“Щоб він пішов у тренажерний зал та накачав свої м’язи. Адже він на її погляд, недостатньо мужній, а їй подобаюся хлопці більш підкачані, із біцепсами та трицепсами.”
Борис вирішив піти у зал, адже спочатку не бачив нічого поганого й подумав, що не завадило б спортом зайнятися. Адже футболу напевно недостатньо.
Ходив він уже два місяці в зал й запропонував Лілі ходити з ним, разом цікавіше та веселіше. Вона відмовилася й сказала, що у неї хороша фігура та їй не потрібен зал. Борис відповів: що не обов’язково міняти фігуру, можна просто для її підтримки фігури та зміцнення здоров’я. Але вона все-таки відмовилася.
Через деякий час, коли Борис накачав свої м’язи, то почав привертати більшу увагу дівчат ніж раніше. Й Ліля почала ревнувати. Та сказала Борисові, щоб більше не ходив в зал.
Борис не міг збагнути, що саме їй потрібно. Така історія в них була не одна. Ця історія із залом є одною зі схожих таких історій.
Та одного дня Борис вирішив, що їм потрібно розійтися, а то це не були стосунки, а було виховування одне одного. Зараз, у них тільки дружні стосунки. Іноді підтримують спілкування, але просто, як знайомі й не більше.
