Все це почалося з того, що вона просто заздрила, що у мами з татом є відмінна квартира, вона набагато просторіша. Поліна Миколаївна намагалася не показувати цього, але я бачила її наскрізь, вона явно дуже сильно заздрила.
Постійно, коли вона приїжджала до них у гості, починалося ось це:
– Ой, щось у вас тут дуже темно. Може поміняєте штори? – уважно розглядала їх весь цей час.
Це:
– Ну, кухня, звичайно, не дуже простора. Я б не ставила посередині стіл, краще до стінки, — придивлялася до кожної деталі, ніби намагалася запам’ятати.
Навіть це:
– Навіщо вам такий величезний диван? Він же дуже багато місця займає в цій маленькій залі, — зручно всілася на ньому.
Чомусь у мене було не хороше передчуття з приводу поведінки Поліни Миколаївни. Я навіть з чоловіком розмовляла:
– Слухай, мені не подобається, що твоя мама так часто заїжджає до моїх батьків та починає висловлювати їм свою думку, про яку вони не просили. Раптом це чимось поганим закінчиться.
– Люба, ти себе накручуєш. Моя мама просто сильно допитлива людина. Тим більше, вона у минулому цікавилася різними інтер’єрами будинків та квартир. Мабуть, не дарма, може що-небудь порадить.
– Вибач, звичайно, але щось не дуже видно по її квартирі, що їй цікавий такий напрямок.
– Ну, на все свій час. Коли-небудь і у неї буде хороша квартира або будинок.
– Може все-таки поговори з нею. Будь ласка, вона мене турбує.
– Добре, раз тебе саме це заспокоїть, то я поговорю з мамою.
Минуло близько тижня, а свекруха так і не з’являлася у моїх батьків вдома. Мені дійсно стало легше, я була рада цьому, але ненадовго. Вона мені подзвонила й повідомила не надто приємну, для мене, новину:
– Любонька, нам потрібно терміново продати квартиру твоїх батьків.
– Що? Але навіщо?
– Я хочу, щоб ми жили в одному великому будинку, так буде вигідніше.
– Кому вигідніше? Що ви таке говорите?
– Мені, ну і твоїм батькам, звичайно.
– Судячи з вашого тону, вигоду отримувати від цього будете тільки ви.
– Та все буде добре, Люба. Я вже знайшла відмінну людину, яка готова купити цю квартиру вже завтра.
– Ви з глузду з’їхали?!
– Не треба так на мене кричати. Я роблю це заради…
– Та заради себе ви це робите! Ви хоч знаєте скільки зусиль витрачено, щоб мої батьки змогли, на старості років, придбати цю квартиру?
– Знаю.
– Ні! Нічого ви не знаєте й квартиру ви не продасте. Я все сказала.
Через деякий час я розповіла про цю ситуацію своєму чоловікові й у підсумку, я дізналася, що свекруха тепер бачити мене не хоче. А я навіть рада цьому.
