У мене троє дітей: старший син Тарас, донечка Софія та наймолодший син Назар. Я ніколи їх не обділяла та не відрізняла одного від другого. До всіх трьох ставилася однаково та однаково любила.
Я думала, що усюди так, але як виявилося ні. У моєї подруги є дві доньки: старша Даринка та молодша Христинка. Так ось, початок навчального року усі збираються до школи, купують канцелярію та інші речі.
Моя подруга Оксана вирішила купити своїй старшій дочці Дарині нові туфлі, оскільки вони перестали подобатися дівчинці та уже трішки зносилися. От й купила мати їй новенькі туфельки.
Молодшій доньці теж би знадобилися нові туфлі, оскільки ті уже малі. Але мати заявила, що вона може доносити туфлі своєї старшої сестри. Навіщо купувати нові, якщо ті підходять.
Це було не справедливо. Христинці нічого й усе уже зношене, а Даринці нове при тому, що розмір ще підходить. Я не розуміла своєї подруги, як можна так відрізняти обох свої дітей.
Я розумію, що інколи не вистачає коштів, інколи інші причини. То можна було б купити обом щось дешевше та необхідне. Навіщо так жорстоко зі своєю молодшою донькою?
Та я вирішила, що потрібно якось поговорити про це з подругою, що це не справедливо, але це нічого не дало. Потім, я подумала та в знак першого вересня, я подарувала дівчаткам подарунки. Христині нові туфлі, а Дарині сорочку. Я сподіваюся, що дівчатам по-справжньому сподобалися подарунки.
