Аліна проживала сама в двокімнатній квартирі на другому поверсі у елітному будинку. Сім років назад вона з чоловіком придбали собі це житло. Тоді вони будували багато планів на майбутнє, хотіли народити двох діточок і мріяли про шотландську висловуху кішку. На жаль, одна секунда змінила все. Аліна з чоловіком повертались з відпочинку, вони їздили на море, чоловік не впорався з кермом і сталась жахлива аварія. Олега більше не стало. Аліна при цьому відбулася легкими подряпинами та кількома синцями. Жінка дуже важко перенесла це горе. Та й до цього часу їй важко згадувати минуле. Події залишили невиліковну рану в душі Аліни, вона так і не знайшла свого жіночого щастя.
Цього дня була рівно п’ять років з дати трагедії. Жінка завжди себе погано почувала в той день і майже не спала вночі, все думала як можна було уникнути тої історії, хоча усвідомлювала, що час назад не повернеш.
В квартирі було спекотно, тому вікна були відкритими навстіж. Марина лежала вдивляючись в стелю, але не бачила її – було темно. Думки переповнювали голову, але дитячий плач привів її до тями. Вона скочила на ноги і підійшла до вікна. «Що може робити дитина на вулиці о другій годині ночі?» Під ліхтарем стояла коляска. Поруч нікого не було. Аліна накинула халат і зійшла вниз. Вона вигукнула кілька разів, аби батьки дитини відгукнулися, але ніхто не відповідав, тоді жінка взяла дитя на руки, і пройшлася по двору з надією знайти рідню малечі. Пошук не дав очікуваних результатів.
Аліна взяла дитину додому, то була дівчинка, віком близько шести місяців. Жінка викликала поліцію, а поки та приїхала – нагодувала дитину. Малечу забрали в лікарню, обстеження показало, що у дитини клишоногість. Дівчинку відправили в дитячий будинок. Батьків так і не знайшли.
Нічна пригода все не давала спокою жінці, напевно то був знак, і доля як забрала у неї найдорожче, так і вирішила зробити подарунок. За кілька днів жінка звернулась в поліцію, щоб дізнатися долю дитини. Тоді пішла в дитячий будинок, ще раз побачила малечу і вирішила, що це буде її донька.
Через кілька місяців всі документи було зібрано, і дівчинка переїхала жити до Аліни. В жінки тепер з’явився сенс життя, малечу було названо Вірою – це було не даремно. Саме вона вселила в Аліну віру в краще майбутнє.
