З малих літ Наталка була невгамовною дитиною. Вона постійно потрапляла в різні ситуації, через які отримувала або якісь травми, або татового болючого щигля по лобі. У школі дівчинка була головною задиракою, не дивлячись на її стать. Всі дорослі до єдиного дивувалися такій поведінці й часто повторювали: «ну ти ж дівчинка!». Наталку це злило все більше і більше, і вона принципово не хотіла змінюватися, її все влаштовувало, хоч і вчилася вона не дуже добре, була ударницею. Батьки сильно соромилися своєї дочки, говорили, що погано її виховували та не уявляють, що ж з неї виросте. А ось Наталка уявляла. Вона всією душею була захоплена архітектурою, саме тому частенько втікала з уроків, щоб прогулятися містом, подивитися на різні пам’ятки та зробити гарні ескізи.
Аби як закінчивши школу, дівчина почала шукати відповідний університет. Слава богу її взяли, цьому дуже сильно здивувалися Наталчині батьки, але все одно були раді й стали підтримувати свою дочку. Група попалася дуже хорошою, дівчині там сподобалося з першої секунди, як тільки увійшла в аудиторію. Через тиждень вона вже знайшла нову подругу, Дашу, з якою її поселили в одну кімнату у гуртожитку. Через деякий час навчання Наталка почала розуміти, що один з її одногрупників закохався в неї. Спочатку це помітила Дар’я:
– Глянь, як він задивляється на тебе, — та штовхнула в плече свою сусідку по парті, посміхаючись.
– І що? Він не в моєму смаку, нехай собі іншу підшукує для любовних потіх.
– А по мені так він милий.
– Тоді чому б тобі не почати з ним зустрічатися? – засміялася Наташа.
Бідний хлопець цілий місяць бігає за нашою задиракою. Все даремно, але спроби не залишає і все одно намагається.
– Даня, я тобі ще раз кажу, нікуди я з тобою не піду. Мені ця прогулянка нічого не дасть. І взагалі, мені ввечері потрібно готувати креслення замку на дипломну роботу й тобі треба цим зайнятися теж.
– Будь ласка, тільки один раз, Наталко. Ти не пошкодуєш.
Дівчина важко зітхнула і попросила хлопця почекати за дверима:
– Ну ось що мені з ним робити, Даш? – прошепотіла та.
– Іди, не муч його. Видно, що Даня готовий заради тебе гори перевернути.
– Ой, не перебільшуй… – розсміялася Наталка.
– Ну, дійсно сходи. Мені здається, він щось грандіозне для тебе приготував, раз цілий місяць просить тебе піти з ним на побачення.
Тут бідна дівчина просто не витримала і вирішила погодитися, але тільки під приводом того, що якщо їй абсолютно нічого не сподобається, то Даня повинен буде від неї відстати раз і назавжди.
Пара домовилася зустрітися цього ж вечора, рівно о сьомій. Даша допомогла з вибором одягу для першого побачення дівчини, чому Наташа була не дуже рада.
– Чортове плаття, ненавиджу їх носити… – студентка вже стояла там, де вона повинна була зустрітися з Данилом, але хлопця все немає і немає.
Минуло хвилин двадцять, Наталка вже почала потихеньку думати, що одногрупник не з’явиться і вирішила вже йти. Але раптом вона почула знайомий голос і зупинилася:
– Стривай, Наталко! Я тут, я прийшов.
– Ти запізнився.
– Вибач, не міг знайти відповідні квіти для тебе, але у мене вийшло, — посміхнувшись, відповів Даня, вручаючи букет дівчині.
– Звідки ти знаєш, що я люблю орхідеї?
– Твоя подруга підказала, — той почухав потилицю.
«Ну я тобі потім влаштую», – подумала Наталка, — так що, куди ми тепер?
– Це сюрприз, думаю тобі сподобається. Ходімо.
– І потім ми покаталися на американських гірках! Це було приголомшливо, я й подумати не могла, що такий тишко, як він, любить таке, — із захопленням, вже в гуртожитку, розповідала Наталка про своє побачення подрузі.
– Угууу, зрозуміло, — хитро посміхаючись, відповіла Даша.
– Чому ти так на мене дивишся?
– Ти закохалася.
– Ні, я просто… – дівчина почервоніла, — просто сподобалися американські гірки та все.
– Тобі сподобався Данило, не бреши хоча б собі, дитино.
– Він все одно не довго буде поруч зі мною. Таку, як я, нелегко витерпіти.
– Ну як сказати. Я ж терплю тебе, — засміялася Даша.
– Так. Ось зараз без жартів, спасибі тобі за це.
– Ооо, як це мило! Я люблю тебе.
– І я тебе, — мило посміхнулася Наталка.
Через те, що дівчині сподобалося їхнє перше побачення, вона дозволяла хлопцеві робити їй знаки уваги та всіляко контактувати з нею. Все було чудово і через якийсь час вже вся група знала, що вони зустрічаються.
Відходячи трохи від цієї милої новини… Всі ми знаємо, що в кожній групі є хороші й погані підлітки. Так ось, Владислава, одногрупниця Наталки, була абсолютно не в захваті від того, що відбувається і вирішила трохи, а може і не трохи насолити цій парочці.
Головна героїня розуміла, що Влада може їм якось почати заважати й тому була завжди уважна до неї, і розмовляла зі своїм хлопцем. Даня, нерозумно думаючи, що одногрупниця нічим їм не зашкодить, заспокоював дівчину і просив не звертати на неї увагу, а дарма. Через три місяці по університету розлетілася новина про те, що Наталка вже давно зраджує Дані з викладачем. І як же так Владі вдалося, що новина була дуже схожа на правдиву.
У день, коли вже точно всі знали про це і навіть Наталка, Данило був в повному нерозумінні, чому в групі на нього так дивно дивляться. Не помітивши своєї дівчини в аудиторії, хлопець почав напружуватися і прислухатися до шепотіння між одногрупниками. Він сів на своє місце і до нього підійшла Владислава:
– Ну що, як тобі новина? Співчуваю.
– Ти про що?
– Оу, ти не знаєш ще. Твоя дівчина зраджує тобі з Вадимом Вікторовичем.
– Що? Я не вірю тобі…
– Сам подивися, — одногрупниця показала підроблені фотографії, на яких нібито Наталка гуляє з викладачем.
Даня сильно здивувався тому, що побачив і вирішив відразу ж зателефонувати своїй дівчині. Та не брала трубку і хлопець пішов до неї у гуртожиток.
– Наталка! Відкрий двері, негайно!
– Чого тобі? – двері відкрила Даша.
– Де Наталка? Мені потрібно з нею поговорити.
– Вона просила передати, що можеш кидати її, тому що їй і так зрозумілий результат подій, — двері зачинилися.
– Так це правда… Що ж я тобі такого зробив?! – крикнув хлопець.
Наталка, як почула крик хлопця, не випустила жодної сльози. Сиділа нерухомо і дивилася в один бік.
– Наталко, ти як? Може ти хочеш чогось? – подруга сильно турбувалася за неї.
– Все нормально, давай увечері прогуляємося. Я хочу подихати свіжим повітрям.
На вулиці вже було холодно, тому Даша наполягла на тому, щоб Наталка одяглася, вона все одно бачила, що студентка не дуже добре себе почувала.
– Я знаю, як виправити ситуацію, — почала говорити Наталка.
– Що? Як?
– Потрібна буде твоя допомога.
Дівчина вирішила довести всім, що з ніяким викладачем вона не зраджувала своєму хлопцеві та виставити брехухою Владу.
На наступний день Наталка знайшла Вадима Вікторовича і поговорила з ним, попросивши ще про те, щоб він на їх парі викликав її до дошки, а вона пояснить всю ситуацію хоча б групі.
Викладач погодився, йому самому не сподобалася така історія про нього і готовий буде додати щось від себе, щоб допомогти студентці.
Протягом пари все так і сталося:
– І так, в першу чергу хочу при всіх вибачитися перед Данилом, що не дала шансу поговорити, але зараз я хочу вам всім довести, що не зраджувала йому з Вадимом Вікторовичем і що Влада вам нахабно збрехала.
Після всіх виправдань дівчини, розкладених по фактах і доданих ще від викладача, продзвенів дзвінок і Владислава першою вибігла в сльозах з аудиторії.
– Молодець, я пишаюся тобою, — підійшла до Наталки подруга.
– Без тебе я б не впоралася. Основну роботу зробила ти. Хто б міг подумати, що насправді в той день з викладачем гуляла не я, а Влада. Спритно вона відредагувала фотографії, — засміялася дівчина.
– Бачу дехто хоче з тобою поговорити, не буду заважати. Якщо що, я буду у їдальні, — помітивши хлопця, Даша вийшла з аудиторії.
– Наталко, я… – невпевнено почав Данило.
– Я тебе уважно слухаю.
– Вибач, що тоді розлютився, я просто…
– Нічого, ти був шокований від того, що дізнався. Я розумію тебе та образи на тебе не тримаю.
Роз’яснивши всю ситуацію, Даня і Наталка домовилися, що будуть тепер більш уважні до оточуючих їх студентів, поки вони вчаться в університеті. Пройшов передостанній рік і дівчині надійшло запрошення на зустріч випускників її школи. Вона була зовсім не проти піти, тому що багато хто її вважав нездарою і дурною.
Наталка вирішила вбратися у свою, тепер улюблену, сукню і попросила Данила підвезти її до зазначеного кафе. Яке було здивування її однокласників, коли головна задирака школи приїхала на шикарній машині, в сукні, так ще й з хлопцем.
– Вау, Наталко, тебе не впізнати, — висловила чергове здивування її колишня найкраща подруга, з якою, вона думала, буде вічність дружити.
– А машина дорога? – поцікавився хлопець, який постійно клав дівчині канцелярські кнопки на стілець.
– А як хлопця звуть? Давно разом? – запитала вічний президент школи, яку обирали за гарненьке личко. Розумом не славилася абсолютно ніяким.
– На кого хоч вчишся? Догодила своїм батькам? – засміявся однокласник, який навчався набагато гірше дівчини.
– Ти не вагітна часом? – придивляючись до живота однокласниці, запитала молода матуся з трьома дітьми та невдалим шлюбом, яка постійно говорила, що такого життя у неї не буде.
Слухаючи всі ці питання, Наталка тільки мовчала, не хотіла вона з ними обговорювати своє вдало складене життя. А сама дівчина все-таки змінилася, хоч і твердо була впевнена, що цього ніколи не станеться.
