У мене є дочка Аліна, їй десять років, в цьому році вона переходить в п’ятий клас. Характером Аліна пішла в батька, мій чоловік дуже любить допомагати людям, незалежно від того, в якому становищі знаходиться людина.
Одного разу Аліна принесла до нас додому горобця. У бідної пташки було зламано крило, ми його прихистили та допомогли. Вже через два місяці горобець полетів на свободу. Донька раділа його одужанню більше всіх.
Ще був випадок, коли Аліна підібрала бездомне кошеня. Такий гарний, білий, як сніг та з блакитними очима. Відомо, що такі котики народжуються з деякими ускладненнями, вони або глухі, або сліпі. Наш Пушок виявився глухим, але це не завадило нам залишити його собі.
Тепер він щодня зустрічає Аліну зі школи, сідаючи на підвіконня у вітальні та уважно її виглядає. Але я не про це хочу розповісти, а саме про мою дочку. Зазвичай вона їсть в шкільній їдальні та тому я їй ніякої їжі з собою не кладу. Але ось в останні дні вона просить мене про це, мовляв, не наїдається.
Дивним мені це все здалося. Моя дочка їсть не дуже багато, їй раніше вистачало того, що вона їла в школі. Порції там відмінні, іноді діти просять добавки, що дуже тішить кухарів. Аліна навіть один раз попросила, їй дуже сподобалася каша з котлетою. Цього разу я подумала, що дитина просто розвивається та з віком їсти хочеться більше, ну і почала складати тормозок.
Пізніше вона мені зізналася, чому просила про це. Мовляв, у них в класі є хлопчик, який не може собі дозволити їсти в їдальні. Грошей немає, щоб оплатити хоча б маленьку порцію супу. А все тому, що він з бідної сім’ї, батько виховує його сам, ледве вистачає зарплати на двох.
– Він постійно на перерві підходить до дверей їдальні та просто стоїть й дивився, як інші діти їдять. Я це помітила та мені його стало дуже шкода, – каже Аліна.
– Пробач, мамо, але я дійсно не змогла пройти повз нього. Йому, до речі, дуже сподобалися бутерброди, які ти зробила вчора.
– А ще біля школи мене зустрів його тато та подякував за такий милий вчинок.
Після цього майже весь клас став пригощати однокласника. Кожен приносив щось з собою та віддавав цьому хлопчику. Навіть класний керівник похвалив мою дочку, сказала, що у неї велике добре серце. Аліна навіть здивувалася цим словам, як же в такому маленькому крихітному тілі змогло поміститися таке велике серце?
А я пояснила їй, що це образне, але дуже правдиве вираження з приводу неї. Моя дочка дійсно дуже добра людина, я пишаюся нею. З того дня, до речі, як Аліна про все розповіла, ми стали частіше бачитися з її однокласником та його батьком.
Дочка у мене така розумниця, я її дуже сильно люблю.
