Женя і Настя зустрічалися три роки, в них були гарні стосунки, вони повністю влаштовували один одного, принаймні так їм здавалося спочатку. Молоді люди вирішили одружитися, зіграли весілля – невелике, скромне, зате всі найближчі та найрідніші люди розділили їх радість. Ось воно почалося – сімейне життя.
Женя ніколи не мав постійної роботи, але і без грошей не залишався, він знаходив якісь хитро-мудрі способи аби заробити. Насті це не дуже подобалося, адже така нестабільність не вселяла віру в хороше майбутнє, та дівчина думала, що чоловік посерйознішає після одруження. На перший погляд, справді, так і було: Євген заявив, що він не буде працювати на заможних дядечків за копійки, він мріяв відкрити власну справу. Настя не була проти цієї ідеї, вони зібрали подаровані гроші і вирішили відкрити невеличку кав’ярню з напоями на виніс.
Почались організаційні моменти, збори документів, так як Настя була студенткою, і її стипендія була мізерною, а Євген не працював, то жити довелося на ті ж гроші, які мали бути основою для бізнесу. Зрозуміло, що частину грошей вони потратили на вітер, а решти їм не вистачило для реалізації ідеї.
-Може ти знайдеш роботу? – питала жінка, коли ідея провалилась.
-Я вже тобі говорив, я не буду працювати на когось, я все організую сам, – обурювався Женя.
Наступною бізнес-ідеєю був інтернет-магазин. На гроші, що залишились Євген замовив п’ятсот чудо-ганчірок з Китаю і намагався їх продати по вищій ціні. Продажі були ніякими. За два тижні він збув три одиниці свого товару, і то незадоволений клієнт ще довго телефонував і вимагав повернути гроші.
Дівчина знову просила те саме – знайти роботу і відповідь була такою, як раніше.
-Цього разу все вийде! – запевняв Женя.
Так як ресурси закінчились, він вирішив проводити майстер-класи з вирішення конфліктів. Так, тематика дивна, але хлопець був психологом , тому хотів спробувати. Шкода, але знову провал.
Настя зрозуміла, поки чоловік не дійде власною головою, що гроші з неба не падають, то нічого з її умовлянь не вийде. Вона знайшла роботу сама, влаштувалась баристою на нічні зміни у кав’ярню неподалік дому, так вона могла вчитись і хоча б платити за комунальні послуги. Це було важко, але іншого виходу дівчина не бачила.
–Бідолашна ти моя, певно втомлюєшся, – говорив чоловік, – за ці копійки так мучитись.
Очі Насті наповнились сльозами: «Як жити далі з такою людиною, невже мені прийдеться тягнути на собі нас обох все життя?»
