Ми з моєю дружиною їхали потягом Мінськ-Київ. Зняли ціле купе, щоб комфортно доїхати, все ж таки дорога довга. Я так втомився, що коли ми зайшли у наш вагон, то я одразу ліг спати.
А моя дружина натомість довго розмовляла з якимось чоловіком у тамбурі.
Прокинувся я вже увечері, ближче до ночі, дивлюся моє дружини ніде немає, вийшов у тамбур, її та там не видно. Я почав телефонувати, з третього разу вона все ж взяла слухавку та сказала, що зустріла знайомого і сидить з ним у вагоні-ресторані, мовляв прийде через годину, а мені сказала йти спати далі. Я подумав, ну дійсно може якого знайомого випадково зустріла, не буду заважати, тим більше до них аж через п‘ять вагонів йти потрібно. Я далі ліг спати.
Прокидаюсь, а на годиннику вже друга година ночі, жінки все ще немає, я вийшов в тамбур починаю знову дзвонити, а вона виходить через три купе від нашого. Я й спитав, що це в неї за знайомий такий, а дружина ні слова не відповіла, мовчки зайшла та лягла на своє ліжко.
Я пішов до провідника і спитав чи є у них камери відеонагляду. Він сказав, що є, але він не має права записи з нього дивитися, це тільки за запитом. Ми домовились з ним, що якщо дружина ще раз піде кудись, я в режимі реального часу подивлюсь.
Я повернувся, вдав, що вже заснув, вона, як я й очікував, знову кудись пішла. Ну я бігом вибіг і до провідника, включили камеру, а моя дружина з якимось чоловіком у купе на полиці. Я біжу туди стукаю у двері, вони замкнені.
У результаті такий скандал був, що провідник викликав чергового і мене вигнали, не доїжджаючи до Києва.
Не знаю, куди вона там далі поїхала з тим чоловіком, але я поїхав додому збирати її речі, після такого навіть бачити не хочу.
